Школяр-винахідник Валентин Фречка із Хустщини про своє захоплення наукою та успішний екопроект. ФОТО

16-річного Валентина Фречку, школяра із Сокирниці, що на Хустщині, уже встигли прозвати винахідником року за успішно розроблений та представлений науковий проект «Технологія виготовлення паперу з опалого листя».

За своє відкриття юнак отримав перемогу на Всеукраїнському науково-технічному конкурсі «Intel Еко-Україна 2018», «золото» на Міжнародному фестивалі інженерних наук та технологій «I-fest» у Тунісі, перше місце на Міжнародній олімпіаді з екології «Golden Climate» в Кенії тощо. Наразі триває підготовка до поїздки на міжнародне наукове зібрання в Сполучені Штати Америки, де в разі успішної презентації та захисту своєї ексклюзивної розробки він зможе отримати грант на тамтешнє навчання…

З чого ж усе почалося, хто надихнув та мотивував юного винахідника на цікаве відкриття, проекти та плани на майбутнє – у нашій із ним розмові.

– Валентине, скажи, будь ласка, з чого почалося твоє захоплення наукою?

– Відверто кажучи, тривалий час я захоплювався живописом, але з часом зрозумів, що треба займатися чимось перспективнішим для себе. Мене завжди цікавила наука. Спочатку це були якісь колби, баночки, реагенти, та згодом, коли почав займатися цим детальніше, прийшло розуміння, що наука – це не тільки матеріальне, але й те, що у тебе в голові. Відтоді почалось активне вивчення біології, участь у різних олімпіадах, знайомства… З кожним роком я намагався вдосконалювати себе в цій сфері, перестрибувати на вищий рівень, з’явилася мотивація. Бо що таке олімпіада? Це багато учасників, але виграє хтось один. Хотілося бути на місці того, хто виграє. Позаяк на біології це не вдавалося, то ми з моєю наставницею, учителем хімії та біології Сокирницької загальноосвітньої школи Ольгою Сабадош, вирішили спробувати сили в новій царині.

– Пам’ятаєш свою першу роботу?

– Звичайно. Перша моя науково-дослідницька робота базувалася на очищенні води після миття автомобілів. Це був 8-й клас і відповідний старт для мене, на який наштовхнула вчителька. Вона знайшла матеріал, котрий я ретельно вивчив і (усміхається, – авт.) запропонував власне бачення, ідеї. Ми сформували основні пункти роботи, розпочали проект. У дослідженні використовували волоський горіх різної фракції (сильно подрібнена, менш подрібнена, неподрібнена) і вивчали, з якою інтенсивністю відбувається адсорбція (вбирання) нафтопродуктів з цієї води у плід. Ось такий своєрідний метод очищення.

У 9-му класі я вже почав працювати над іншою роботою. Кажу Ользі Олексіївні: треба щось потужніше, цікавіше, давайте ризикнемо й будемо досліджувати вплив мобільних телефонів на життєдіяльність організмів. Тож готуємо нову роботу для МАНу. Опромінюємо насіння пшениці, кукурудзи, квасолі. Визначаємо схожість насіння, яке піддавалося й не піддавалося опроміненню. Після отриманих результатів беремо вибірку щурів і досліджуємо вплив електромагнітних хвиль на живі організми, зокрема тварин.

Перший наш конкурс і перша поїздка в Київ (це «Майбутнє України» від Малої академії наук, де я репрезентував цю роботу) були успішні. Журі оцінило результати досліджень та їхнє практичне значення – ми здобули перше місце. Після цього в нас з’явився сильний азарт. За моєї ініціативи ми подалися ще на один конкурс – «Intel Eкo-Україна 2017». І тут отримали неприємний досвід: нас дискваліфікували, тому що ця тема порушує дуже багато проблем нашого суспільства, які практично нікому не вигідні, плюс у нас не було відповідних документів (через незнання) на дозвіл проводити такий вид діяльності в шкільній лабораторії, адже ми працювали з біоматеріалом тваринного походження.

– Чи не відбило це бажання працювати далі?

– Як кажуть, усе, що не робиться, робиться на краще. Звичайно, згодом цю роботу я полишив, однак у березні виборов можливість представити Закарпатську область на Всеукраїнському екологічному конкурсі, олімпіаді, яка проходила, до речі, у нас, в Ужгороді, минулого року. З горем пополам, як кажуть на Закарпатті, я виборов третє місце, але отримав набагато цінніше – нові знайомства з досвідченими науковцями, які працюють в іноземних лабораторіях. Саме вони й порадили мені «зіскочити» на щось нове, якщо бажаю чогось досягти. Тому одразу після Всеукраїнської екологічної олімпіади 2017-го я почав шукати нову ідею. Понад два місяці в мене пішло на те, щоб просто знайти щось реально перспективне й доцільне для нашого сучасного світу. Ідеться не тільки про Україну чи якийсь локальний регіон.

Разом із науковим керівником і викладачем з УжНУ ми дійшли висновку, що слід обрати щось із екологічної інженерії. Я запропонував технологію виготовлення паперу з опалого листя. На той час було взагалі незрозуміло, як ми робитимемо це, чи в нас узагалі щось вийде. Але вдома я таки почав цим займатись і зрозумів, що треба перебиратися в шкільну лабораторію й працювати більш потужно. Таким чином, щодня після уроків потроху розробляв свій проект.

– А що наштовхнуло саме на цю ідею – виготовлення паперу з опалого листя?

– Ця ідея пройшла через пошук. Ми не знали, що шукаємо, але однозначно потребували чогось нового. І тут одного дня ти просто йдеш по гриби, бачиш листя, бачиш дерево, а з деревини виробляють папір… А чого не можна з листя? Чому воно просто валяється? У містах і селах листя багато, а його спалюють… І через такий ланцюжок виникла ідея… Уже далі, звичайно, у дію пішли інтернет-ресурси, пошук, як цей папір робили спочатку, з якого матеріалу, що сьогодні є, яка технологія. Вникаєш у саму технологію паперово-целюлозної промисловості. Тобто тут трішки, там трішки, скомбінував, сам щось додав, відкрив щось нове для себе, і вибудувалась ідея, робота. Уже потім за логічною структурою просто відкривав нові шляхи до того, як це вдосконалити, здешевити, зробити більш екологічно чистим.

– Чому саме ця робота є настільки вагомою та потужною, чому, на твою думку, вона так усіх цікавить?

– Усе просто. З листя можна також видобувати тверде паливо й виділяти мінеральні кислоти. Тобто попри саме виготовлення паперу є ще багато інших додаткових процесів, з яких можна обрати найбільш значущі.

Також її вагомість полягає у важливості проблем, котрі вона може вирішувати. Це дуже важливо, тому що кожна робота сьогодні має два основні пункти: для чого ми це робимо і наскільки це дешево та економічно вигідно. Так, усім відомо, що папір виготовляють з целюлозних волокон, які виділяють з деревини. Для того щоб їх звідти виділити, треба що зробити? Зрубати дерево… Зростає чисельність населення Землі, зростає й потреба в споживанні паперу. Разом із тим збільшується вирубка дерев. Тому, в принципі, це значно вирішує це питання, бо, по-перше, ми мінімізуємо саму вирубку, а по-друге, опале листя теж несе доволі суттєву проблему, особливо якщо ми говоримо про міста. Пояснюю чому: місто, мегаполіс, великі будинки, багато людей, транспорту, через який вихлопні гази, хімія в повітрі. Листя – це своєрідний абсорбент, який вбирає це в себе протягом усього року. Після опадання воно залишається на поверхні землі, і всі сполуки, які накопичилися в ньому під час вегетаційного періоду, потрапляють у ґрунт, міняється PH середовища, мікросклад, міняється еко- та ізофлора самого ґрунту.

– А чи не задумувався ти про розробку власного бізнес-плану?

– Чесно кажучи, на українсько-китайській виставці в жовтні до мене підходило багато зацікавлених людей, переважно японці й китайці. У них реально викликав інтерес цей проект. Але через недосвідченість я поки відмовився співпрацювати з ними. Вони давали грант, давали все, щоб займатися подальшою розробкою. Але я бачив недоробки в роботі, над якими треба ще попрацювати.

Після «Intel Еко» теж чимало людей цікавилось, і я знайшов тих, які мені допомагають в аналізі даних. Ми зробили дуже багато аналізів хімічного складу листя. Економічний аналіз. Тобто те, що дало б змогу доробити цю роботу й говорити про розробку бізнес-плану. На відміну від традиційного виготовлення паперу, де є 81 пункт, доки ми отримаємо цей білий аркуш, я наразі маю набагато менше. Тобто за рахунок цієї скороченої структурної логічної схеми виготовлення ми виходимо на екологічності й економічній доцільності.

– Чи почуваєшся щасливим, досягнувши таких високих результатів?

– Це, в принципі, була мрія всього дитинства: потрапити за кордон, на міжнародні змагання, позмагатися з найкращими в усьому світі. Я довго до цього йшов, маючи потужну підтримку й розуміння з боку наставниці та, звісно, люблячої родини.

Якось так складається в моєму житті, що тут пробуєш, там пробуєш, знаходиш людину, яка тобі радить, допомагає. Звісно, трапляються помилки, тобі на них наголошують, однак ти не перестаєш працювати. І те, що твоя праця не марна, а ще розуміння того, що це може бути корисно для всього світу, – неймовірна мотивація розвиватися далі.

– Дякую тобі за цікаву розмову й бажаю не зупинятися на досягнутому, нових відкриттів та здобутків. Хай щастить!

Богдана КЛЕКНЕР