В Ужгородському скансені відгуляли гучне весілля. ФОТО

З 19 на 20 травня відзначався Всесвітній день музеїв.

Це час, коли всі музеї світу відчиняють свої двері для відвідувачів протягом доби. Родзинкою стає відвідування закладів уночі, коли відчувається особлива атмосфера давнини. Можливість доторкнутися до далекого минулого, поринути у вирій історії, традицій, зазирнути у потаємні факти часу особливо приваблюють гостей. Уже традиційно й Ужгород долучився до цієї події. Кожен музей та галерея мальовничого міста над Ужем запропонувала яскраву програму.

Особливістю відзначився закарпатський скансен.

На вході в музей архітектури та побуту гостей зустрічали колоритні представники професії тамади. Не питаючи запрошення на весілля, супроводжували, приговорювали різні жарти, позували для фото й декого з дівчат навіть цілували молоді хлопці в закарпатському народному вбранні. Так розпочиналася «Закарпатська свальба» у виконанні Заслуженого академічного закарпатського народного хору.

Біля хати молодого вже зібралася багаточисельний гурт гостей, які спостерігали за чарівними дівчатами, що прикрашали стрічками дерева-маївки, один із традиційних моментів весілля.

Та от на подвір’ї родина нареченого. Друзі та батьки дають настанови, мати, за традицією, благословляє свого сина весільним хлібом. Процесія вирушає за молодицею. Дорогою дівчата посипають стежку до хати дівчини зеленим барвінком, щоб наречений не загубився серед натовпу і не зійшов зі стежки…

Скансен став неймовірно вдалою локацією для втілення задуму з весіллям, яке проводиться вже втретє. Закарпатський колорит хаток, народний одяг, та атмосфера, яку підсилює закарпатський народний хор під віртуозним керівництвом Наталії Петій-Потапчук, чипляють в людині такі глибокі струни душі, які, можливо, спали. Кров заграла, ноги самі починали рухатися, а долоні плескали тому дійству, в якому мали можливість взяти участь присутні відвідувачі.  Та наречений зі своїми гостями вже біля хати своєї коханої…

Ось її батьки радо зустрічають гостей. Розпочинається традиційний викуп. Та нарешті батьки віддають свою донечку-угорочку обранцю. Молодята, за звичаєм, танцюють на гуні. «Як постелиш, так і спатимеш», – говорить приказка. Така закарпатська свальба між представниками різних національностей не диво і не новація. Сміло можна говорити, що це також своєрідна традиція. Та ми продовжуємо свальбувати…

Численна юрба прямує до хати «дідуся» молодої. Цю роль було відведено народному артисту України Петру Матію. «Біла лілея» у його виконанні лунала на усе село. Молодята завітали до кожної хати, де їх вітали представники різних національностей дружнього Закарпаття. Дійство завершилося шаровим танцем, де «продавали молоду» й пригощали домашніми кіфликами та чаркою вина.

Вже осучаснено та не гублячи народного колориту, програму продовжив своїм виступом гурт «Триставісім».

Поруч із селом, у замку, також відбувалася цікава програма. Щоправда, відвідувачі змогли потрапити на територію музею тільки з дев’ятої години вечора так як відбувалися деякі приготування для продовження музейної програми. Багатьох відвідувачів це трохи розчарувало.

У замку атмосфера кардинально відрізнялася від скансена. Внутрішній дворик, застелений червоним килимом, стільчики, що в очікуванні гостей вишикувані в ряд, налаштовували на спокій, вишуканість, що підкреслив концерт хору хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи.

Окрасою і родзинкою цьогорічного дійства став виступ бального колективу «Грація».  Під зоряним небом пари в яскравих костюмах, розшитих тисячами блискучих камінчиків, кружляли у вирії вальсу, запалювали серця темпераментним танго. У ту мить здавалося, що час зупинився.

Загалом створена атмосфера та сприятлива погода зібрала велику кількість гостей. Такої кількості людей вже давно не було в наших музеях. Ця ніч – прекрасна можливість якнайбільше дізнатись про свій край, його історію, традиції.

Софія ПЕКАРОВИЧ