Ліфт, що молиться, або Останній патерностер України. ФОТО

Ліфт без дверей, кабіни якого рухаються безперервно, є однією з родзинок не тільки Ужгорода, але й усієї України.

Цей рідкісний пристрій (від новолатин.  Paternoster – чотки, дослівно «Отче наш»), подібний до вервиці, тобто безперервного її перебирання під час молитви, і до сьогодні перебуває у відмінному працюючому стані й знаходиться в головній адміністративній будівлі області – «Білому домі».

Перший такий ліфт на електричній тязі був побудований у 1880 році. Винахідником його механізму вважається берлінська фірма «Сіменс». А вперше запустили в експлуатацію патерностери в 1884 році в містах Дартфорд та Ессекс в Англії.

У 30-х роках ХХ ст. в адміністративних будівлях Європи встановлювалися ліфти такого плану, але з плином часу їх вивели із користування або повністю замінили на сучасніші. Вважається, що  патерностери є надзвичайно небезпечними, адже не мають дверей. Крім того, такими пристроями не можуть скористатися люди із особливими потребами. Тому в більшості країн експлуатацію цих ліфтів заборонили. Утім електроенергію патерностери споживають настільки ощадно, що є куди вигіднішими, ніж інші види підйомників. Адже певну кількість енергії такий ліфт споживає лише на старті, а потім діє за принципом холостого ходу, за інерцією.

Найбільше підйомників такого типу нині залишилося в Німеччині, де працює понад 200 патерностерів, змонтованих у різні роки. А от копії ужгородського можна знайти зовсім недалеко від нас – у Кошице. Там діють кілька патерностерів так само з початку минулого століття, наприклад у будівлі технічного університету.

Подібний ліфт з 1930-х років ще працює в німецькому місті Гамбурзі. Цим родичем нашого підйомника користуються працівники  видавництва «Axel Springer». Система перевезення людей з поверху на поверх вервичним способом також є у Відні, у Будинку промисловості Австрії, діє ще з 1933 року.

У колишній столиці Радянського Союзу патерностери функціонували в приміщенні «Госторгу» та в одному з корпусів Московського енергетичного інституту. Сьогодні останній у Росії діючий ліфт-вервиця залишився в будівлі Міністерства сільського господарства.

Цікаво, що робота цього патерностера увіковічена в кінострічці Леоніда Гайдая «12 стільців», а саме в епізоді, що відбувається в редакції під час погоні мадам Гріцацуєвої за Остапом Бендером, головним героєм фільму.

Ще один такий ліфт є в Будапешті в лікарні імені Jáhn Ferenc, що у 20-му районі. Цей пристрій випадково побачив відвідувач і зафіксував його роботу на камеру. Але користуватися ліфтом-вервицею можуть тільки працівники лікарні, іншим робити це суворо заборонено.

До слова, в Америці про патерностери практично не відомо, адже поширені вони були тільки в Європі та Великобританії.

Ужгородський «патрік», як його лагідно називають, один на всю Україну. Будівля облдержадміністрації, де він знаходиться, була зведена в 1936 році, урочисто відкрита 10 червня того ж року, за часів Чехословаччини, і виконувала функцію резиденції колишнього губернатора. «Білий дім» також має цікавинки архітектурної побудови, які втілив Франтішек Крупка, головний архітектор повоєнної Праги. Будівля зведена на болотах, під неї залито скло. Складається з двох окремих, постійно плаваючих відносно одна одної частин, але мова не про це…

У 1936 році й був установлений тоді ще «молодий патрік». Механіку патерностера розробила відома чехословацька фірма «Českomoravská Kolben-Daněk». У первинному стані, після певних дій з механізмом запуску, патерностер починав рухатися дуже повільно, поступово набираючи темпу. Пізніше цей прилад замінили, тож тепер ліфт швидко розвиває швидкість, яка в ході роботи стає постійною, а потім так само вмить зупиняється. До речі, швидкість патерностера становить 25 сантиметрів за секунду. Якраз таку розробники вважали зручною для того, аби двоє людей могли зайти в кабіну, а потім вийти з неї. Пізніше саме ця безперервність руху стала однією з причин відмови від використання патерностерів по всьому світу.

Але Анатолій Остапов, директор СРБУ «Закарпатліфтмонтаж», зазначав у своїх попередніх інтерв’ю, що патерностер, відповідно до конструкції, не може впасти, у ньому також передбачено багато способів захисту від нещасних випадків. Якщо пасажир не встиг вчасно вийти з кабінки і вдаряється головою в перегородку, вона випадає, натискає на троси, і ліфт зупиняється. Якщо застрягне нога, нижня перетинка також відпадає, і людина виходить. Крім того, на всіх поверхах є тривожні кнопки червоного кольору, натиснувши на які можна легко зупинити ліфт. Кожні два роки ужгородський патерностер проходить детальну експертну перевірку, котра щоразу засвідчує: навіть солідний вік не завада для того, аби всі механізми захисту працювали безвідмовно.

Сторонніх відвідувачів у будівлі обласної держадміністрації часто не побачиш, як кажуть, не прийнято сюди ходити без потреби. Тому й туристи бувають тут рідко. Щоправда, під час візитів поважних гостей ліфт вмикають. «Але як знати, що він раптом він зупиниться разом із пасажирами в кабінці?» – запитаєте ви. Для цього придумані попереджувальні лампи, які встановлені не для освітлення, як дехто вважає. Працівники «Білого дому» знають: якщо лампочки на вході до ліфту світять, значить, патерностер ще працюватиме, щойно ж їх вимкнуть, потрібно швидко вийти.

В ужгородському ліфті-вервечці 14 кабін. Кожна з них розрахована на двох пасажирів, тож «патрік» здатен перевезти 28 осіб одночасно. Загальна ж вантажопідйомність цього ліфта становить 1960 кілограмів. Погодьтеся, він міцний, як на старця. Ремонтували механізм тричі. Уперше в 1954 році,  удруге – у 80-х роках, а третього разу – після довгого простою, у 2000-му. Як згадує пан Анатолій, свою допомогу в ремонтних роботах пропонували чехи, але попросили за це близько 95 тисяч доларів. Та наші закарпатські майстри-ліфтери виявилися далекогляднішими й економнішими. Вони відвідали Кошице, ознайомилися із механізмом роботи старих діючих патерностерів і замовили деталі до нашого на ужгородському машинобудівному заводі. Таким чином здобули цікавий та важливий досвід роботи. Звичайно, що й вартість ремонтних робіт вийшла в рази менша.

Тож уже десятки років ужгородський патерностер крутиться, дивуючи своєю незвичною робочою конструкцією.  Нині він є на 99% оригінальним, зберіг не лише майже всі металеві деталі, а й усі дерев’яні конструкції з мореного дуба. Щоправда, останнім часом його зупиняють, хвилюючись через поважний вік механізму. Але, як запевняють працівники, що обслуговують патерностер, він переживе ще не одного з нас. Цього року найповажнішому та найцікавішому з ліфтів виповнюється 82 роки.

Софія ПЕКАРОВИЧ