Олександр Бонгар із Вишкова створює неймовірної краси міні-фортеці. ФОТО

Ось уже третій рік поспіль мешканець селища Вишково Хустського району Олександр Бонгар пробує себе в новому творчому захопленні – виготовляє мініатюрні фортеці. За цей час найбільшою гордістю 62-річного умільця стала остання робота, яку завершив у жовтні. І не дивно, адже нещодавно створений архітектурний міні-ансамбль просто вражає: до нього входять сім веж – елітні та сторожові різних форм, давня церква, дивовижний млин і крихітний будиночок для прислуги. Усього на декоративних спорудах можна налічити 161 вікно. Фортеця обнесена муром з під’їзною дорогою. Центральна брама зверху оздоблена авторським гербом. Створена ж ця краса за неповторним ескізом, який митець виношував та вдосконалював протягом кількох років.

Загалом більшість односельців знають пана Олександра як живописця. Два роки тому, будучи членом творчого об’єднання художників та народних майстрів «Арт-Вишково» (керівник – Міклош Штець), за ініціативи й підтримки люблячої родини він представив широкому загалу дебютну персональну виставку з нагоди ювілею. Багатьом вишківчанам чоловік відомий і як хороший різьбяр. А ось про нове творче захоплення умільця у старовинному селищі дізналися нещодавно, побачивши на подвір’ї його будинку чудовий витвір – неймовірної краси міні-фортецю, яка стала справжньою окрасою обійстя. Митець зізнається, що нове захоплення виникло неспроста і має своє значення та історію. Перша створена ним фортеця – ніби символічне відродження після важкої операції на серці. Про той важкий період у житті згадує неохоче. Однак запевняє, саме відтоді захопився так, що не має спокою у творчому пошуку й понині.

«Наразі моє подвір’я прикрашають дві фортеці: одна скромна, так би мовити, перша ластівка в новій творчій справі, друга масштабніша, удосконалена, про яку довгий час мріяв. В останній проект вклав, як кажуть, і серце, і душу. Ескіз опрацьовував три роки, постійно щось змінював, ускладнював, і результат того вартий. Висота фортеці зі шпилем сягає 1,8 м, довжина – до 2 м, ширина – 1,3 м. У роботі використав бетон та камінь, покрівлю церкви зробив під дерево, деяких веж – під черепицю. Згодом облаштую на території комплексу водограй, удосконалю млин, який поки що не працює, – потрібно замінити моторчик», – ділиться з «Карпатським об’єктивом» умілець.

За словами чоловіка, створення таких декоративних фортець – копітка й довга робота. Особливу увагу приділяє деталям. Найважче, каже, було виготовити три основні вежі, які назвав Князь, Княгиня та Княжна.

Загалом на обійсті родини Бонгарів усе зроблено власними руками господаря. На сходах з оздобленими перилами гостей зустрічають чудернацькі чоловічки, яких пан Олександр називає «охоронцями достатку», а в будинку аж очі розбігаються від краси! На стінах – ікони, пейзажі, натюрморти, котрі сам намалював. На поличках – кам’яні сувеніри, скульптури з бетону, гіпсу та глини, вироби з дерева. На подвір’ї знаходиться й невеличка майстерня, де митець творить свої шедеври. Більшу частину приміщення займають картини, над частиною з яких, як сам зізнався, працює вже кілька років – постійно вдосконалює, «оживляє».

«Мистецтвом я захопився ще в дитинстві. На малювання першого пейзажу надихнула неймовірної краси природа рідного краю. За роки вже маю чималу серію полотен з мальовничими краєвидами Вишкова та Шаяна. Після закінчення школи пробував вступити на навчання до Ужгородського училища прикладного мистецтва ім. А.Ерделі, але не поталанило. Згодом, уже працюючи в стільцевому цеху Буштинського лісокомбінату, подав документи до Московського народного університету, не полишаючи бажання займатися мистецтвом не лише по-аматорськи, а вже більш професійно. Про ті роки навчання з однодумцями згадую з неймовірною теплотою. За свій вік пережив різні періоди, але творчої роботи не полишав ніколи, навпаки, розвивав свій талант у різних напрямах. Переконаний: незважаючи на непрості умови життя, люди все ж потребують мистецтва. Принаймні мені воно приносить справжню духовну насолоду».

Ось така непересічна людина виняткової скромності та неймовірно широкої палітри талантів проживає в селищі Вишково. Після оглядин його робіт можна з упевненістю сказати, що простий сільський чоловік має надзвичайні художній хист та креативність, яким би позаздрили навіть професіонали. Сподіваємося, на цьому митець не зупиниться, а й надалі творитиме і приноситиме своїм мистецтвом радість іншим.

Богдана КЛЕКНЕР