Виноградівщина. Край, багатий незліченною кількістю виноградників. Ця місцина приваблює людей передовсім зеленим туризмом, проте не ним єдиним… Ті, хто полюбляє таємничі легенди й загадки, обов’язково перш за все відвідає її найвищу точку — «Чорну гору», яка оповита міфами та легендами.
Кажуть, що Виноградівська гора простягається вглиб гірської породи та закінчується водоймою, яка у місцевих отримала назву «Морське око».Так само, як камінь міцно тримає меч короля Артура, так, Чорна Гора оберігає скарб тамплієрів, який досі ніхто не в змозі знайти. Одна з найвідоміших легенд розповідає про лицарів тамплієрів, які залишили золото всередині печери. Доказом цього є вирубані на стінах печери мальтійські хрести та наявність сифонів, які вважаються різновидом тамплієрських пасток. Така легенда – найбільш поширена серед екскурсоводів й дуже подобається туристам.
Місцеві ж помічають у печері сильне електрико-енергетичне поле, через яке ліхтарики та свічки одразу гаснуть. Подейкують й про те, що біля входу до печери знаходиться вишка часів Другої світової, яку досі контролюють німці. І очевидно, що контролюють її не просто так, а через скарби, які зберігаються всередині.
Сьогодні ж Чорна гора — це туристична родзинка Виноградівського району. У заказник навідуються туристи, а місцеві облюбували це місце для весільних фотосесій.
«Із Чорною горою я «познайомився» уперше в 2010 році, коли приїхав туди на велосипеді. Я тоді займався велоспортом. Мені дуже сподобалося це місце! Їхав туди 8 годин із Ужгорода. Влітку навіть купався в Тисі. І дуже хотілося повернутися ще раз. А отримав таку можливість вже у жовтні 2016, коли фотографував весілля чудової пари Анни та Павла. Тоді, пам’ятаю, цілий день падав дощ. А коли ми приїхали до підніжжя кар’єру, погода нарешті налагодилася! Природа, скажу Вам, просто неймовірна! Барви осені, скали, туман — усе це створило просто незабутнє враження для наречених», — пише Олександр Сабо, фотограф.
Чорна Гора дивиться з висоти на місто Виноградів й водночас потопає в річці Тисі. Вона побачила чимало й тільки Вона знає, що із написаного правда, а що міф. І ті, хто хоча б раз там побував, обов’язково захоче туди повернутися.
Марія Кочмарь, Перший кабельний