Велосипедом до Греції – історія закарпатського мандрівника. ФОТО

Нещодавно ужгородець Володимир Кулій повернувся з подорожі Європою, яка тривала місяць і була особливою через обраний вид транспорту – велосипед.

Разом із другом Володимиром Коземчуком, майстром спорту з альпінізму, з яким товаришують протягом 40 років, побували в кількох країнах, що пролягали на їхньому шляху від України до Греції.

Володимир Кулій народився в селі Нижнє Селище Хустського району, але вже багато років живе в обласному центрі Закарпаття. Завжди займався спортом та фізичною працею, тому, врахувавши всі ризики, зважився поїхати в таку далеку подорож.

«Ми вже давно цікавимося історичними пам’ятками та археологією, це наше хобі. Тому й цей маршрут був обраний не випадково, адже Греція – країна з багатою культурою та визначними історичними пам’ятками. На далекі дистанції це моя друга подорож. Навесні минулого року я разом з товаришами вже їздив у м. Луцьк на святкування 60-ліття нашого спільного друга. Це був для нього великий сюрприз, адже ми всі приїхали на велосипедах. Дорога зайняла майже чотири дні з міста Снятин Івано-Франківської області. Це були мої перші 400 км, раніше я навіть не пробував їхати на такі великі відстані. Натхненником цьогорічної мандрівки став мій хороший товариш Володимир Коземчук, який уже мав досвід подорожей Європою. Минулого року він їздив до Італії, але долати маршрут самому виявилося далеко не просто, тому цього разу вирішив умовити мене на схожу поїздку. Спочатку важко було погодитися, але я ризикнув», – розповідає мандрівник.

Коли друзі почали планувати подорож, то одразу вирішили, що не будуть нікуди поспішати, і виділили місяць часу на дорогу туди й назад. Їхні велосипеди були добре екіпіровані та підготовлені до такої далекої дороги. Узяли з собою і палатку, і невеличкий сучасний казанок для приготування їжі, і безліч інших потрібних речей. Тож спорядження кожного з них важило близько 20 кг.

Варто сказати, що це була перша подорож велосипедистів з біометричним паспортам після запровадження безвізу, який, за їхніми словами, додав величезного плюсу поїздці – зустрічали їх повсюди добре, ніде не було ніяких проблем з перетином кордону.

«Стартували ми на кордоні України та Румунії в Чернівцях. Наш маршрут проходив через 7 країн, і загалом ми витратили по 200 євро. Найбільше коштів ішло на воду, адже ми багато їхали по жахливій спеці. Не можна було допустити зневоднення, тому випивали по 5–7 л води щодня. Для підтримання нормального функціонування організму ми мали з собою кальцій та спеціальний набір вітамінів. Спали в палатках, недорогих готелях або знаходили ночівлю через «Кауч серфінг» (онлайн-сервіс, учасники якого безкоштовно діляться один з одним місцем для ночівлі під час подорожей)», – розповідає велосипедист.

Володимир Кулій каже, що їхати було важко тільки першого тижня, а потім вони звикли до таких навантажень – щодня долали відстань у 80–120 км. Здивувало мандрівника те, як їх тепло зустрічали. Коли проїжджали повз людей, які збирали щось на полі, їм завжди пропонували чи то фрукти, чи то кавуни. 70% часу друзі готували самі. З України везли з собою декілька пачок гречки, вівсянки та різноманітних каш швидкого приготування, фрукти й овочі купували постійно свіжі, а в дорозі збирали собі лікувальні трави на чай.

«На що я звернув велику увагу, так це те, наскільки в Європі цінуються й відновлюються пам’ятки архітектури. До прикладу, всі ті замки Софії та Белграда, які ми відвідали, дуже доглянуті й відреставровані, на їхніх територіях створені музеї. Протягом свого життя я декілька разів проїжджав Македонію, але ніколи не думав, що це настільки гарне місто. Там майже щохвилини можна зупинятися біля різноманітних скульптур та пам’яток архітектури. Неподалік Скоп’є ми випадково потрапили на всесвітні розкопки древнього міста, це нас дуже зацікавило. Але більш за все ми були вражені багатою культурною спадщиною Греції – колиски стародавньої цивілізації. Відвідали стародавні Афіни, Акрополь, Храм Зевса та унікальні монастирі у скелях Метеори. Чесно кажучи, я навіть не думав, що за місяць зможу побачити стільки, скільки не бачив протягом усього свого життя», – згадує пан Володимир.

Мандрівники проїхали майже 2 тисячі кілометрів. Єдиний момент, коли мусили скористатися іншим транспортом, – це скелі протяжністю в 600 км (Греція), які на велосипеді подолати було неможливо, та й спека сягала позначки 45°С.

«Назад ми трохи змінили маршрут, додали невеличке коло через Сербію, Македонію, Румунію до угорського міста Дебрецен, де й розійшлися. Усю дорогу долали в майках з національною символікою та з прапорами».

Але на досягнутому мандрівники зупинятися не планують. Уже обговорюють наступну поїздку – до далекої Індії. Тож, як бачимо, такі подорожі дуже цікаві та не надто дорогі. Єдине – аби долати делекі відстані, потрібно бути фізично витривалим та не здаватися на півдорозі, адже якщо людина дуже захоче, то знайде сили для всього.

Вікторія КОПИНЕЦЬ