У Великому Березному востаннє була три роки тому. Днями проїжджала селищем. Звернула увагу на триметрові дерев’яні скульптури біля римо-католицького костела Святої Трійці. У літньої жінки з велосипедом, яка проходила поруч, цікавлюся про дерев’яні фігури.
– Були старі дерева, їх позрізали, залишивши великі пні. З них зробили діда і бабу. Вони якісь чудні. Мені не любляться. Я ся не інтересувала, хто їх зробив, – зізнається і йде геть.
Голова Великоберезнянської селищної ради Богдан Кирлик у телефонній розмові зауважив, що не дивується, що місцеві люди не могли мені розповісти про скульптури, бо «зазвичай, там, де живеш, не звертаєш увагу на те, що тебе оточує».
– Хотів, аби Березний мав свою родзинку. Щоб не порубати на дрова дерева, які своє віджили, вирішив надати їм друге життя. Ідеєю поділився з різьбярем з Перечина Андрієм Пузакуличем. Він взявся до роботи.
Тетяна Грицищук, фото автора