Хустянка створює з ниток рослини і комах

Літо цілий рік у будинку Руслани Поп із Хуста. Хоч у її помешканні і не пахне квітами й травами, але всюди можна побачити кумедних жучків, метеликів, бджілок… а також усілякі рослини… Щоправда, вони не живі. Закарпатка займається флористичною вишивкою і створює оригінальні тематичні брошки та прикраси.

Вишиває вона давно, але спочатку це були звичайні серветки хрестиком, потім рушники і навіть сорочки. Зараз же, вже два роки майстриня більше акцентує своє захоплення на аксесуарах, невеликих за розмірами, але дуже цікавих за формою. Більше про своє хобі вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Перша брошка не для себе, а для подруги

Флористичною вишивкою Руслана захопилася, потрапивши на майстер-клас однієї польської майстрині. Побачене так її вразило, що захотіла навчитись і сама творити щось подібне.

«Я працюю у страховій компанії і в нас саме був треніг у Кракові. Було трохи вільного часу. Тож ми з подругою довго думали, куди б піти. Гуляти містом не мали бажання, бо була зима і досить холодна погода. Думали-думали і зареєструвалися на урок вишивки. Ідея була моєю. Ірина мене просто підтримала. Те, що я побачила, перевернуло мій світ із ніг на голову. Це – саме той випадок, коли питають: «А що, так можна було?» Справді мене зачарувало мистецтво створення вишитих прикрас, адже думала, що вишивка – то щось інше… Там я засвоїла нові техніки і надихнулася новими ідеями. Закупила деякі підручні матеріали прямо на місці… Приїхавши додому, одразу взялася до роботи. Результатом була дуже задоволена. Ірині, яка стверджувала, що тільки згаяла час і краще б пішла в кіно, подарувала свою першу брошку, зроблену своїми руками. Це була ромашка, її улюблена квітка. Подарунку вона дуже зраділа і хоч сама рукоділлям не займається, мене у всьому неймовірно підтримує. Тепер каже, що не шкодує, що ми той майстер-клас відвідали, бо я знайшла для себе корисне заняття, до якого маю хист», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

Із того часу в доробку закарпатки з’явилося більше сотні прикрас. Кожна з них цікава і оригінальна.

«Найбільше люблю працювати над квітами. Рослини взагалі в моєму серці займають особливе місце. Влітку біля будинку квітнуть троянди, волошки, лаванда, восени – хризантеми, весною – проліски і тюльпани, а взимку – фіалки на підвіконнях. Тож відповідно це відображається і на вишивці. Маю прикраси у вигляді маків, соняхів, волошок, пшениці, бузку, гібіскусу, сакури, дзвіночків, навіть фантастичних вигаданих рослин. Оздоблюю квіти намистинами, у роботі використовую різні техніки вишивки. Серед комах найбільше імпонують метелики, але захоплюють і усілякі жучки», – наголошує умілиця.

Над однією прикрасою хустянка працює в середньому 2-3 дні, але над деякими довше.

«Я вишивала собі метелика-брошку для пляжного капелюшка. Він досить великий – сантиметрів 30 у довжину. Працювала над ним два тижні. Можна було впоратися й раніше, але була зайнята іншими справами і до вечора так втомлювалась, що вишивала по хвилин 20 і йшла спати. Хоча сама вишивка мене дуже розслабляє і заспокоює. Її вважаю своєрідною формою медитації, що дозволяє перемкнути свідомість на іншу хвилю і відійти від усіх буденних клопотів та неприємностей. Кожен, хто любить рукоділля, підтвердить, що таке заняття дарує якусь внутрішню гармонію і лікує нерви», – переконана вона.

Краса має бути в очах того, хто дивиться

Ідеї для робіт підказує майстрині саме життя.

«Я, на жаль, не вмію гарно малювати, але вихід можна знайти з будь-якої ситуації. Ось, наприклад, побачила чи на вулиці, чи на ринку, чи в когось у вазоні, чи біля річки якусь рослину… вона мене захопила. Дивлюсь на неї і уявляю, який би вона мала вигляд, якби була прикрасою. Потім знаходжу в інтернеті таку ж рослинку. Вибираю той малюнок, який сподобався, роздруковую зображення на папір і переношу на полотно. От і все… можна починати вишивати. Ниток у мене вдома завжди багато різних кольорів. Купую тільки якісні матеріали. Переважно у Чехії. Там постійно бувають якісь акції, розпродажі. Фурнітуру беру з наших інтернет-магазинів. Вибір непоганий, якість також», – стверджує Руслана.

Іноді умілиця вишиває й картини. При цьому техніка в неї така ж, як і для прикрас.

«Деколи якусь рослинку хочеться увічнити не у вигляді брошки, а милуватися нею на стіні. Знати вишивати загалом чудово, бо можна реалізувати різні варіації своїх фантазій. Будь-яка польова трава, лікарська чи дикоросла рослина може стати чудовою оздобою оселі. Головне – уміти, бачити прекрасне довкола себе. Якщо будяк росте на городі, більшість обуряться і виполють його. Але якщо ця ж рослинка у вигляді вишитої картини висітиме на стіні, кожен буде захоплюватися, роздивитися деталі і милуватися нею. Краса, як кажуть, має бути в очах того, хто дивиться», – стверджує умілиця.

Найбільш цікавою своєю роботою Руслана вважає квітку папороті.

«Це – повністю вигадана рослина. Я зобразила її схожою на квітку кактуса, червоною, у помаранчевих язиках вогню, що оповиває бутон. Мені подобаються фантазійні квіти. Маю й місячний едельвейс, і марсові ромашки, і космічні кали, і багато інших прикрас у вигляді вигаданих рослин, – запевняє вона. – Але відтворювати реальні квіти і трави не менш цікаво. Тому насолоджуюся своїм нитковим гербарієм і роботою над ним. Адже в кожну прикрасу вкладаю частку себе, своєї душі, своєї уяви та своїх рук. Ручна робота – це завжди енергетика автора, тому такі вироби цінуються у всьому світі».

На майбутнє хустянка мріє відвідати ще декілька цікавих майстер-класів майстринь-вишивальниць, вдосконалювати власну майстерність та створювати нові ексклюзивні вироби.

«Великих планок перед собою не ставлю, але хочу розвиватися й надалі в цьому напрямку. Прагну переймати досвід кращих умілиць, вносити у вишивку щось своє, відкривати іншим красу, яка їх оточує, через свої роботи. Тим більше, що в нас унікальна природа, тож надихатися справді є чим на кожному кроці», – наголошує Руслана Поп.

Марина АЛДОН