Хустянка створює з сухоцвітів квіткові композиції

Осінь – пора, коли рослини в’януть і природа готується до зимової сплячки. Але дехто вміє знаходити в цій порі свої принади і квітам продовжує життя в унікальних композиціях, які потім ще протягом тривалого часу можуть радувати погляд і дарувати приємні згадки про літо й тепло. Наші талановиті майстрині талановиті у всьому.

Світлана Довгань із Хуста займається різними видами рукоділля. Вона і в’яже іграшки, і вишиває скатертини та рушники, і займається декупажем. Утім одним із улюблених занять є флористика. Але букети вона компонує не для продажу, а для себе та дорогих серцю людей… із тих рослин, які ростуть у неї вдома. Тож як умілиці спало на думку зайнятися такою незвичною справою? Чи всякі рослини можна висушувати? Як скомпонувати букет чи панно? Про це вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усьому навчилася сама

У доробку пані Світлани дуже багато виробів із натуральних матеріалів. Вона любить квіти і від весни до пізньої осені її сад потопає у цвітінні.

«Я завжди мріяла про приватний будинок і квітковий особистий рай. Коли побралися з Іваном, спочатку купили квартиру, а потім ділянку. Хату зводили нелегко, більше 10 років. Ми зразу домовилися, що у саду будуть у нас рости не тільки дерева, але й певну частину я відведу собі під улюблені квіткові насадження. Таким чином почала поступово висаджувати троянди, лілії, тюльпани, нарциси, гладіолуси, гортензії, волошки, ромашки, нагідки, шафрани… Потім захопилася ще й декоративними травами і поступово зібрала більше 40 видів рослин. Щось купувала на ринку, щось замовляла через інтернет, чимось обмінювалася з подругами. Але коли вся ця краса починала в’янути, щороку мені було дуже сумно. Прямо якась меланхолія охоплювала… Зиму не люблю взагалі і дуже важко переношу холод. Тож років 6 тому мені спало на думку, як собі можна продовжити осінь і почала створювати різні композиції із квітів. Це – і панно, і букети, і настільні цікавинки, і віночки. Ніде не вчилась, усю інформацію вечорами шукала в мережі. Читала, дивилася відео, робила власні висновки, експериментувала… Аж поки не освоїла все те, що зараз умію», – зізналася «Карпатському об’єктиву» хустянка.

Для своїх виробів не всі рослини майстриня висушує, деякі додає просто зарізаними і вони самі вже в букеті не в’януть, а сохнуть і при цьому не втрачають привабливості.

«Квіти можна висушити практично всі. Трави так само, але найбільш ідеально підходять чебрець та м’ята, які ще й довго зберігають приємний запах. Зривати рослини краще в сонячну суху погоду. Сохнути вони повинні при кімнатній температурі, бажано в темному місці. Не у книзі, як для гербарію, як ми всі робили в дитинстві, а у відкритому просторі, аби бутон не втратив форму, не сплюснувся. Повітря має бути сухим. Можна використовувати спеціальні поглиначі вологи. Є ще й прискорений метод сушіння, але тоді треба купити дегідратор. У мене його немає. А якщо спосіб природній, бажано підв’язати пучки бутонами донизу. Висихають рослини впродовж приблизно 2-4 тижнів. Серед квітів дуже люблю в букетах лаванду, хризантеми та троянди. Сушити їх легко, а композиції з ними багаті на вигляд», – наголошує умілиця. Так само – лищиця, або колосся пшениці.

Квітникарство – справа для душі

Компонує рослини пані Світлана інтуїтивно, поєднує ті, які доповнюють одна одну, гармонують кольорами, формами.

«Тут немає якоїсь техніки, я не можу давати порад. Головне, щоб із букету нічого не «випирало», щоб квіти доповнювалися, наприклад, злаками, травами. Між іншим, бавовна, яка останнім часом стала темою для жартів, у осінніх композиціях дуже гарна. Нею не можна зіпсувати жоден букет. Це ж стосується лещиці, колосків пшениці. Для осінніх вінків на двері добре підходять гілки листяних дерев, ягоди, скажімо, калина, шипшина, а також шишки, жолуді, каштани. Роблю також і різдвяні хвойні віночки, але то вже інша тема», – каже закарпатка.

Створювати картини і панно з сухоцвіту майстриня почала два роки тому. Вони можуть зберігатися роками, якщо помістити рослини під скло.

«Ідею підказав мені чоловік. Спочатку вона мені не сподобалась, бо вважала, що на стінах мають висіти тільки мальовані або вишиті картини. Але згодом замислилась і подумала, що треба спробувати. На допомогу так само прийшов інтернет. Виявляється, подібним хендмейдом багато хто займається і умілиці охоче діляться секретами. Про те, що краще панно засклити, мені підказали. А загалом я працюю не для того, щоб на цьому заробляти. За гроші в’яжу і вишиваю, а квіткарство – заняття для душі і тільки для себе. Свої вироби, звісно ж, дарую подругам, нехай радіють і вони», – стверджує Світлана Довгань.

Натхнення для нових робіт хустянка знаходить саме в рослинах, у природі, що її оточує.

«Найбільше всього у мене завжди під руками, бо росте вдома. Але коли їдемо в ліс, мої рідні збирають ягоди та гриби, а я – рослини. Завжди повертаюся додому з квітковим оберемком та шишками, жолудями, якимось гілочками, листочками. Для мене моє хобі – найбільша насолода. Це, як кажуть, релакс. Коли людина знаходить улюблене заняття, вона відпочиває, працюючи. Надихнути на нову роботу може навіть тендітна травичка. Що вийде у підсумку – ніколи наперед не знаю, бо щоразу імпровізую: щось додаю, щось відкидаю. Негарних рослин немає, просто для конкретної композиції якась може не підійти. Але вона неодмінно підійде до іншої», – запевняє майстриня.

Всього в доробку закарпатки більше двох сотень робіт. Більшість – у інших вдома…

«Я не рахую вироби, але їх точно більше 200. Найбільше букетів і настільних композицій. Але є також багато панно та вінків. Найважче працювала над першим панно. Трусилися руки, дуже хвилювалася. Робота зайняла майже тиждень. Хоча в середньому саме складання композиції займає всього декілька годин», – стверджує вона.

На майбутнє в умілиці особливих творчих планів немає, але вона й надалі хоче вдосконалюватися і створювати нові цікаві роботи.

Марина АЛДОН