Роботи ужгородської художниці отримали особливу відзнаку на міжнародному фестивалі колажу

Мистецтво в житті ужгородки Аліни Лобанової посідає ключове місце. Вона має фахову освіту, веде художню практику, викладає малювання дітям. Із 2023 року є членкинею міжнародної спілки художників UARTIST83.

Нещодавно Аліна стала учасницею виставки в Парижі. Захід проводився в межах фестивалю CUTОUT (куратори: Аннет Сагаль, Катя Сита, Ксав’є Гра) в галереї Le Bonheur Est Dans L’instant, що перекладається як «Щастя в моменті». «Карпатський об’єктив» поспілкувався з художницею і попросив поділитися враженнями від події.

Виставки в Парижі й Токіо

За словами мисткині, її зацікавила ідея виставки-фестивалю, тож вирішила долучитися. «То був фестиваль колажу. Я постійно подаюся на різні цікаві заходи, якщо бачу, що мені це імпонує. Тож коли помітила open call – це набір на задану тему, захотіла спробувати. Спочатку митці подають кандидатури, а потім організатори обирають тих, кого бачать у своєму списку. У них є ті, з ким вони давно співпрацюють, проводять різні воркшопи. Я ж не резидентка, але потрапила до числа митців, які подали кандидатури, і мені поталанило отримати особливу відзнаку журі», – розповіла Аліна Лобанова «Карпатському об’єктиву». Завдяки цьому роботи ужгородки були представлені в Парижі. А наступна виставка проєкту відбудеться в Токіо. Художниця називає себе мультидисциплінарною мисткинею, бо займається і живописом, і графікою, і скульптурною пластикою, і колажем.

«Колаж у мене не аналоговий, тобто не ручна робота, а цифровий. З цією технікою я познайомилася десь два роки тому, брала уроки в Тараса Гайди. І з того часу в мене почалася любов до колажу. У діджитал-форматі зовсім інакший підхід до роботи, іноді навіть терапевтичний. Часто тоді, як складаю щось на задану тему, рефлексую. Але часом створюю певний образ, аналізую, працюю і розумію, що колаж виходить ніби метафорична карта. Урешті-решт складаю щось таке, що всередині мене було раніше. Тож дуже тішуся, що заснували такий фестиваль, де ми об’єдналися, де розповідають про колаж, де багато драйвових авторів. Молодці, що просувають колаж, спільноту, започатковану ще у 2021 році. Перший фестиваль відбувся в Україні, але війна спонукала вийти з ним за межі держави».

Недооцінене вдома мистецтво

Художниця вважає, що в нас колаж недооцінений, його нерідко сприймають більше як аплікацію, натомість європейці краще розуміють глибину його сутності. «У наших людей недостатньо інформації про колаж, проводиться мало виставок. Нас сприймають трохи упереджено, ніби якусь дитячу творчість, – зізнається вона. – Насправді ж колаж використовували дуже знані митці, навіть Пабло Пікассо. Роботи, створені таким чином, неймовірно цікаві. Та й види цієї техніки можна застосовувати різні. Колажі бувають не тільки плоскими. Якщо вони включають різні елементи, то це вже асамбляж. Тому, на мою думку, колаж треба більше популяризувати. Адже це не лише арт-терапія, а й вид мистецтва, спосіб самовираження».

На виставці в Парижі Аліна Лобанова представила серію робіт цифрового колажу «Між кордонами коріння і плоди».

«Робіт я подала більше, відібрали три. Вони маленькі, наперед задали формат, але великою перевагою цифрового колажу є те, що його можна збільшувати в розмірах, – наголосила мисткиня. – Мої колажі – це дослідження ідентичності, як життєвого, так і чуттєвого досвіду. Загалом у своїй практиці я досліджую жінку. Ця тема для мене близька. Вважаю, що жінкам треба чесно й відкрито говорити про те, що їх хвилює. Назва ж самого фестивалю – «Код ідентичності». Тож у своїй серії «Між кордонами коріння і плоди» я показала образ жінки, але не через набір якостей, а як своєрідну антену, що вловлює, транслює і фіксує досвід через тіло, пам’ять, внутрішній світ. Оскільки ми живемо в мультикультурному Закарпатті, у нас переплітаються різні традиції. Але ці відмінності я сприймаю як ресурс, а не якусь загрозу. Ми всі різні, та нас об’єднують мова, історія, держава, а тепер ще й, на жаль, війна. І все це оголює внутрішні відчуття, але межі дають розуміння нашого коріння».

Це все вкупі дозволяє краще відчути свою ідентичність, додає Аліна. «І це не тільки про вчинки, позиції, а навіть про те, як ми взаємодіємо разом», – стверджує вона. Тож серія «Коріння і плоди» передає думку: яке коріння ми культивуємо, такі й плоди залишаємо по собі.

Загалом багатогранна творчість цієї талановитої ужгородки цікава у всіх її виявах, це підтверджує, зокрема, й те, що мисткиня гідно представила наш край у Парижі.

Аня МАТІ