У хустянина малина росте на деревах

Зараз фрукти і ягоди дорогі, тому добре, якщо є можливість вирощувати їх вдома. Закарпатці експериментують із сортами, умовами, доглядом… і дехто вражає результатами.

Іван Довганич із Хуста має невеликий сад, але в ньому, наче у раю: ростуть і квіти, і різні плодові насадження. Дбає за рослинністю чоловік сам, бо любить, бо вважає, що рослини його заспокоюють, зцілюють, надихають. Серед цікавинок, які є у господарстві ґазди – малина. Але не звичайна… Чорні, жовті на червоні плоди ростуть не на кущах, а на деревах. Тож що це за сорти? Чи важко за ними доглядати? Який дають урожай? Про це пан Іван розповів “Карпатському об’єктиву”.

Штамбові сорти – особливі

Івану Довганичу 48 років, 20 із них він займається садівництвом для власного задоволення.

“Я не аграрій, просто люблю поратися на землі. Перші дерева почав вирощувати у 18. У 24 одружився і почав будувати хату. Коли мав 28 ми переїхали у нову оселю і я зайнявся облаштуванням прилеглої території, заклав сад. Посадив яблуні, вишні, черешні, грушу, горіх, айву, персики, а також малину. Також маю багато квітів. Дружина ні сад, ні город не любить, а я без цього жити не можу. Тому працюю сам. Вона хай хатніми справами займається, а я для неї і троянди вирощу, і виноград, і… смачну малину”, – діляться думками з “Карпатським об’єктивом” хустянин.

Перша малина у Івана Довганича виявилася практично дикоростучою, давала крихітні плоди, займала багато місця. Тож чоловік замислився, чим її замінити.

“Я викорчував усі кущі і висадив аґрус. Він мені дуже смакує і я залишив кущі. Кілька років малини не мав ніякої, не було бажання нею займатися. Потім кум розповів мені про штамбові сорти. Дав від себе одне насадження. Я почав шукати інформацію, вивчати, що то за рослини. Знайшов багато цікавого. Восени замовив через інтернет із одного садового центру два дерева “Таруса”. Плодоносити ця малина почала вже наступного літа. Ягоди вражали величиною. Хоча спочатку їх було небагато. Але вже через рік, усі гілки були в малині. На смак вона просто неймовірна, солодка, ароматна. Згодом купив ще й “Атлант” та “Богатир”. Зараз маю більше 20 дерев. Завівся б у більше, але площа не дозволяє. Малини в нас стільки, що роздаємо родичам та сусідам. Плодоносить вона з початку літа практично до зими”, – зізнається господар.

Малинові дерева у садівника добре плодоносять і це його найбільше тішить.

“4-5 кілограмів малини з одного дерева – це таки непогано, – розмірковує він. – Ніколи ці ягоди не купую вже давно. Загалом вирощую малину більше 10 років. А такі дерева можуть жити більше двадцяти. Щоправда, є нюанс. Кожен пагін може інтенсивно плодоносити лише впродовж 1-2 років. Після цього старі пагони слід обрізати, щоб звільнити місце для нових, які будуть давати урожай. А крону малинового дерева також потрібно формувати на ранніх етапах, аби в майбутньому займатися тільки легкою обрізкою”, – каже він.

Особливого догляду не потрібно

Малинові дерева справді славляться гарною врожайністю, вишуканими смаками та великими плодами. Але чи важко за ними доглядати?

“Головний стовбур у цих рослин потовщений, може втримувати багато плодів без підв’язування до якоїсь окремої опри. Як на мене, це вже великий плюс. Звичайні кущі б зігнулися до землі. Збирати ягоди з гілок дуже зручно. Висота деревцят до 1,5 метра, тобто не треба використовувати драбину. Якщо сорт ще й ремантентний, він дає декілька урожаїв на рік. Це дуже зручно, площа не пустує, а на столі завжди є свіжі ягоди. Щодо догляду, то він не є особливим. Ця малина, щоправда, потребує доброго сонячного освітлення і дренованого ґрунту. Висаджувати її бажано на відстані хоча б 1,5 метра одну від одної, аби мала місце для повноцінного розвитку та добре дозрівали плоди. У перший рік бажано підгортати саджанці. Найкраще саме навесні. А так… звісно має бути полив, щоб не висохла і обробка від шкідників. Поливати треба не слабо, але й не сильно, а помірно. Також щороку навесні для всіх насаджень підживлюю ґрунт”, – зізнається чоловік.

Підживлює малину садівник комплексними добривами із калієм та фосфором. Після того, як пагони відплодоносили, підрізає їх. Крім того, щовесни проводить санітарну обрізку.

“Більшість штамбових сортів мають високу морозостійкість, але в холодних регіонах може знадобитися укриття на зиму. У цьому році я боявся, що весною мої дерева “вб’ють” заморозки. На щастя, вціліли всі, навіть урожай непоганий маю. Крім малинових дерев маю ще ківі. Воно в’ється, як ліана, виноградником. Деякий цвіт навесні відпав, але плоди формуються. Також непокоївся за персики і абрикоси. Та вони вродили рясно, тож дякую Богу, що без втрат”, – зізнається хустянин.

У саду чоловіка більшість сортів дерев незвичні. Скажімо, горіхи, яблуні карликові. Є й екзоти – фісташки, хурма, інжир, маракуя.

“Теплиці не маю. Усе росте у відкритому ґрунті. Незвичні сорти мене вабили завжди. Наприклад, першим висадив інжир. Він добре прижився, гарно плодоносить, зиму переносить добре. Та й великих морозів у нас уже давно немає. Потім експериментував з хурмою. Перша в мене не прижилася. Купив іншу. Із нею вже все гаразд. Маракуя в мене тільки два роки. Ще плодів не давала, але почувається, бачу, непогано. Зимує в великій ємності у підвалі. Навесні висаджую у землю. Із квіткових дерев маю павлонію, дві різі сакури, магнолію, хеномелес “, – стверджує він.

Особливе місце у серці садівника займають і квіти. Їх у нього справді багато.

“Маю сім видів лілій, десять троянд, гербери, лаванду, півонії. У вазонах у мене ростуть пеларгонії, які вирощую сам із насіння. Також дуже люблю гібіскус. Загалом я весь вільний від роботи час проводжу з рослинами. Відчуваю при цьому повне розслаблення. Напевно саме за таку мою щиру любов до них вони мені віддячують хорошим врожаєм та буйним цвітінням”, – запевняє Іван Довганич.

Марина АЛДОН