Надихнули морози. Ужгородка пише картини на склі

Нині митці користуються різними найбільш несподіваними техніками, аби створити неочікувані та цікаві роботи. І у багатьох виходить справді дуже гарно. Утім не всі з тих, хто займається творчістю є професійним художником…

Ірина Білецька – не майстриня пензля, але створює вітражі та полотна на склі як професійна мисткиня. Каже, що завжди мріяла малювати, але раніше не вірила у себе та свої сили. Проте в одну мить життя змінилося… Тож що трапилося з ужгородкою, чому вона вирішила творити саме в такій техніці? Що потрібно знати в роботі зі склом? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Допомогла племінниця

Творчістю Ірина Білецька займається недавно, усього два роки. Раніше пробувала себе у вишивці бісером, але терпіння вистачило ненадовго.

«Хоча в мене технічна професія, але до прекрасного душа тяжіла завжди. Хотілося малювати, творити прекрасне. Я любила відвідувати виставки, галереї, бувати в музеях, насолоджувалася роботами кращих авторів минулого і сьогодення. Утім за фарби та пензлі не наважувалася взятися. Понад усе мене вабило скло. Сама я родом із села. Народилася у Рокосові. Ми жили у невеликій хатині з маленькими дерев’яними вікнами. І на них щоранку взимку писав справжні шедеври мороз. Це – неймовірні солодкі і незабутні миті! Я так любила милуватися цими узорами, розглядати їх… Вони зачаровували… надихали. Насправді природа – дивовижний митець, створює такі дива, які повторити не може жодна людина», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» майстриня.

Декілька років тому родичка пані Ірини втупила до Закарпатської Академії мистецтв. Оскільки дівчинка родом не з Ужгорода, жила у тітки.

«Оля завжди дуже гарно малювала. У неї талант від Бога. Я радію, що вона знайшла себе в житті і професійно розвиває творчі здібності. Якось увечері ми з нею розговорилися і почали ділитися дитячими мріями. Так вона й дізналася про те, що мені завжди хотілося навчитися малювати на склі. Племінниця пообіцяла, що допоможе і мої бажання здійсняться, мовляв, хист не має віку і пробувати себе не пізно ніколи. Це вселило в мене надію. Із того часу ми почали займатися. Творили разом, коли обидві мали бажання і натхнення. Спочатку руки не дуже слухалися, навіть трусилися… і зображення виходили в мене примітивними. Із часом роботи ставали все кращими і кращими. Мої діти вже дорослі, мешкають за кордоном, чоловік 10 років тому помер, тож у мене є достатньо часу для себе та для власної самореалізації. Я справді багато працювала над собою, але врешті-решт витвори почали собі подобатися. Оля підказувала, де я робила помилки, підправляла, коли було потрібно. Зараз не соромлюся картини показати іншим», – запевнила жінка.

Скло дає унікальні можливості

За словами майстрині, краще малювати на склі спеціальними вітражними фарбами, але підійде й акрил.

«Вчилася я взагалі працювати з гуашшю, бо вона дешева. Для початківців підійде. Утім потім усе ж потрібно переходити на хороші якісні і професійні фарби. Мені дуже подобається вітражний розпис, люблю фантастичні сюжети, які вигадую сама. Спочатку ж перемальовувала те, що показувала Оля. Тепер надихаюся творчістю інших авторів і вигадую композиції сама. Подобається флористика, а також усілякі птахи. Маю цілий доробок абстракції. Роботи не продаю. Вважаю, що вони не такого рівня, аби на них заробляти. Можу подарувати друзям, або родичам», – запевняє пані Ірина.

Наразі у мисткині вже виробився певний стиль, єдине, за що вона не береться – це ікони.

«Оля свого часу в себе вдома закінчила художню школу Ласло Гайду. Цей, нині покійний, але дуже хороший художник вчив дітей іконопису. У тому числі його учні писали ікони на склі. Я бачила роботи Олі. Вони неймовірні… Я за таке навіть не хочу братися. Не вважаю себе гідною… Але з радістю творю на всякі мирські теми. Насправді малярство на склі дуже давнє і зародилося саме як творчість для написання хатніх ікон. Народні майстри таким чином малювали святих, Богородицю, Ісуса Христа… Перед роботою молилися. Так само по завершенні дякували Творцю за все. Скло дає унікальні можливості відтворювати цікаву кольорову палітру. Наразі існує багато стилів і технік малювання на склі. Усі вони цікаві і в кожній є певна родзинка», – запевняє майстриня.

Над однією роботою ужгородка працює від декількох днів до декількох тижнів.

«Для досягнення певного ефекту на скло накладається і по декілька шарів фарби. Кожен із них повинен висохнути. Це трохи гальмує процес. Але загалом робота надихає і я отримую величезну насолоду від творчості. Ніколи раніше б не подумала, що можна настільки кайфувати від малювання. Коли беру до рук пензля, ніби свідомість поринає у інші виміри чи занурюється у невидимі шари чогось високого і недосяжного, прекрасного і приємного. Шкода, що малярством на склі цікавиться не дуже багато навіть творчих людей», – зазначила мисткиня.

Ірина Білецька зізнається, що любить експериментувати і поєднувати в роботі різні техніки.

«Спочатку я малюю щось на папері. Тільки потім переношу на скло. Ніколи ні в чому не шукаю легких шляхів, тому охоче щоразу пробую щось нове. Мені цікаво бачити, яким буде результат. Зображую те, що в певну мить лежить на серці. Це може бути янгол, зимовий пейзаж, химерний узор або фантастична квітка. Перед робою скло потрібно обов’язково знежирити, тільки після цього можна наносити контури, а відтак – і розписувати фарбами. Пробувала, між іншим, розписувати і пляшки, і стакани, і тарілки. Там техніка трохи інакша, адже посуд потрібно мити», – переконує вона.

Ужгородці до душі яскраві відкриті кольори. Вона не любить тьмяне і це позначається й на творчості.

«Навіть ніч у мене не сіра, не чорна, не безбарвна. Я додаю і синіх, і червоних, і жовтих тонів. Життя ж таке прекрасне, таке строкате, таке кольорове. Усі ж ми в певній мірі митці і як розмалюємо сторінки своєї долі, те й матимемо в результаті. Я хочу, аби поруч зі мною завжди була радість, щоб мене оточували позитивні люди і щоб мені щоранку в вікно заглядало сонечко. У творчості намагаюся так само додавати роботам динамічності та яскравості», – наголошує майстриня.

На перспективу закарпатка мріє ще більше вдосконалюватися і відкривати для себе таємниці творчості та склі. Та не тільки…

«Планів багато. Але все це можна втілити в життя… нехай і не одразу. Найбільше ж хочеться, звісно, аби в державі запанував мир і щоб до людей повернувся спокій, аби діти більше не бігли в укриття і забули про повітряні тривоги. Напевно, не у мене однієї такі бажання. Просто це прагнення багатьох… Дуже хочу, аби нарешті скінчилася війна», – наголосила Ірина Білецька.

Марина АЛДОН