Хустянка шиє новорічні іграшки

Зимові свята тривають недовго, а закарпатці готуються до них протягом тривалого часу і з великим піднесенням. Особливо на період подарунків у чобітки та під ялинку чекають діти. Свято Миколая та Різдво – одні з найбільш улюблених серед малечі. А хто ж із дітей не любить іграшки? Мати ж у своїй колекції виріб ручної роботи – мрія більшості, адже таку річ не замінить жодна магазинна, конвеєрна навіть найдорожча цяцька. Так, зокрема, вважає хустянка Ельвіра Дан. Жінка і сама є мамою, тож знає, що найбільше до душі діткам, тому шиє для них іграшки. Більше про своє захоплення умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Надихнула власна донька

Ельфи, сніговики, милі зайчики, ведмедики, олені, Санта Класуси, котики та собачки… це неповний перелік виробів, які своїми руками створює талановита майстриня. А все почалося з того, що молодшій доньці хотілося під ялинку казкову фею.

«У мене четверо дітей. Клавдія – найменша і я завжди виконувала всі її забаганки. Якось вона передивилися мультиків і хотіла отримати на новорічні свята особливий подарунок – фею для Попелюшки. Я обійшла у місті всі точки, де продають іграшки, але ніде не могла знайти таку ляльку. Почала шукати в інтернеті, сподівалася знайти у соцмережах, думала, що хтось може продавати рукодільний виріб. Але не знайшла. Замість цього натрапила на безкоштовний майстер-клас зі створення ляльок. Оскільки я за фахом кравчиня, легко і швидко зрозуміла що до чого і вирішила, що пошию фею дитині сама. Тим більше, що можна було скористатися готовою викрійкою будь-якої ляльки, яких у мережі багато. Залишалося зробити із пір’я крила і все. Тож домовилася з мамою, що на два дні забере Клаву до себе, а я тим часом закотила рукави і взялася до «чаклування» над феєю. Впоралась швидко. Доробляла потім деталі, коли дитина була в садочку. На той час я саме була у декретній відпустці, часу вільного мала вдосталь. Донечці лялька дуже сподобалась. Це мене надихнуло і спало на думку більш серйозно зайнятися лялькарством», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» умілиця.

Лялькарством Ельвіра займається вже 6 років. Із того часу пошила більше 500 різних іграшок.

«Перші роботи були тільки для власної дитини та для сина сестри. Потім у мене почали замовляти іграшки знайомі. Я ж тим часом вдосконалювала техніку, сама робила викрійки та шукала ідеї практично всюди довкола себе та експериментувала зі стилями. Мої іграшки у стилі «Тільда», тобто одягнені у мініатюрний одяг, над яким іноді працюю довше, ніж над самою лялькою. Але від кожного виробу віє чимось домашнім, він випромінює тепло і такі вироби люблять навіть дорослі. Тканини використовую тільки натуральні – льон, бавовну, вовну, бязь. Певні деталі можу робити зі шкіри, мереживних стрічок. Іноді кофтинки, шапки, шарфики в’яжу спицями або гачком. А от хутро беру тільки штучне, але якісне», – зізнається хустянка.

Рідні у всьому підтримують

Протягом року майстриня працює над різними іграшками, а за два місяці перед зимовими святами береться за святкові атрибути.

«Починаю із жовтня шити іграшки під ялинку. Над однією працюю більше тижня. Іноді доводиться брати до рук голку тільки у вихідні, але зазвичай вечорами я постійно в роботі. Вдень зайнята основною діяльністю і не до іграшок. Багато виробів замовляли у мене німці та чехи. Але найчастіше моїми клієнтами є все ж українці. Найбільш затребуваними із іграшок є сніговики та олені. Третю сходинку віддала б ведмедикам. Але ще нерідко просять янголів, зайчиків та навіть фетрові ялинки з кульками… Щось нове щоразу «заводить», мені цікаво експериментувати, втілювати в життя незвичні ідеї», – запевняє вона.

Вироби умілиці різної величини, але має вона в доробку і гігантські.

«Одного разу шила Санта Клауса висотою 1,5 метра. Він мав стояти в холі і зустрічати гостей. Маю в колекції і ельфа висотою 120 сантиметрів. Утім створювала і крихітні іграшки – 20-сантиметрові. Це були різні грибочки, сніжинки, зайчики, хатинки, котики. Більшість моїх виробів 50-80 сантиметрів у висоту. Після зимових свят діти з ними продовжують бавитися. Торік мала багато замовлень дранончиків та динозавриків, зараз багато хто просить симпатичних казкових змійок, символ наступного року. Цікаво, що ляльки замовляють навіть хлопчикам, а дівчатам – поліцейські чи пожежні автомобілі, або ж карети швидкої допомоги. Машини шию нечасто, але вони також можуть бути цікавими», – стверджує Ельвіра Дан.

Майстриня каже, що її вироби є безпечними для дітей будь-якого віку.

«По-перше, усі іграшки із натуральних матеріалів, не можуть викликати жодних подразнень шкіри. По-друге, наповнюю їх гіпоалергенним синтепоном. По-третє, ніколи не використовую якісь гострі деталі, які можуть поранити малюка. Тому навіть немовля може брати до рук будь-який виріб. Хоча мої замовники – мами, які мають діток 8-12 років, уже свідомих, розумних і досить великих. Нерідко іграшку просять пошити і для дорослих – для чоловіка, коханого хлопця, для батьків, дружин, друзів або навіть для колег чи сусідів. Тільки одного разу шила мобіль із ялиночками на колисочку для шестимісячного хлопчик – це підвішені іграшки, які крутяться», – каже жінка.

Умілиця зізнається, що дуже любить яскраві кольори, особливо червоний, але багато кому з краян більше імпонують пастельні барви.

«У роботах, виготовлених для себе домінує мій улюблений червоний. А от замовники нерідко просять робити акцент на блідожовтому, блакитному, білому, рожевому, сіренькому. Хоча діти таки надають перевагу відкритим тонам. Загалом творча робота – це задоволення від самого процесу, це – емоції від кожного успішного етапу, це радість, коли можна потримати в руках уже готовий виріб. А ще більша насолода, коли бачиш дитину, яка щасливо посміхається, коли отримує іграшку. Такі миті надихають найбільше! Тоді розумію, що знайшла себе і займаюся тим, що приємно мені і що приносить користь іншим. Дитячі емоції є безцінними! Вони щирі!» – впевнена хустянка.

Захоплення жінки родина підтримує, доросла донька навіть купує деякі матеріали, а чоловік допомагає з реалізацією.

«Мій Петро в дитинстві не набавився. Він дуже любить казкових героїв. Сам нерідко приводить мені молодих матусь, які хочуть замовити для діток якісь цікавинки. Сини та Лариса теж у захваті від моїх робіт. А от Клавідя щоразу просить залишити іграшку собі», – зізнається закарпатка.

У мріях майстрині пошити іграшки для домашньої ялинки.

«Дуже хотілося б прикрасити до свят ялинку іграшками ручної роботи. За моїми підрахунками, їх має бути до 50, аби дерево мало нарядний вигляд. Поки до втілення у життя задуму не готова, бо для цього потрібно до роботи братися влітку, аби встигнути до грудня. Це літо в мене було досить напруженим і часу вільного практично не було. Можливо, у перспективі, через рік-два руки дійдуть і до цього. А загалом планую розвиватися, вдосконалювати майстерність, опановувати нові техніки лялькарства», – наголошує Ельвіра Дан.

Марина АЛДОН