Анекдоти (Сторінка 41)

Колись я боявся темноти. Айбо вчора принесли нам квітанції. Дораз я ся бою світла, води і тепла. І щи мало – сміття…

Дві дівочки-близнята сидять на лавиці. Коло них проходить п’яний чолувік, став і позерать на них. Єнна каже: – Бізуно ви собі думаєте, ож вто у вас в очах двоїться? Нє, ми дійсно однакові. Чоловік робить величезні очі і звідає: – Ушиткі четверо???

Звонок ветеринару: – Дораз до вас прийде моя тьоща із старим псом. То ви зробіть укол з даяким сильним ядом, оби ся не мучила і нараз вмерла… – А пес сам найде путь домів?

У нас у селі є лем єнна маска… і то лем у сварщика.

– Альо, йсе скора? Йсе Петро із Заріччя, ану лем перезвоніть ми, бо вто я з мобільного вам звоню!

– І так, хворий, кілько ви на динь упиваєте погарів вина? – Каждий динь по шість! – Де до фраса шість? Я лем два розрішав! – Тадь два ви ми розрішили, два – терапевт, і два – кардіолог…

– Дохтор, заберіть ви уд мене того сусіда по палаті, вун фурт ізображає моторку. – А шо, вам шум мішать? – Нєт, блін, вихлопні гази!

– Любий, у тебе у ванній висят два полотенця з помітков «М» і «Ж». Я витерлась «Ж», бо «М» – вто для мужчин, нєт? – Нєт, «М» – вто для морди...

– Куме, знаєш што я собі думаву? – Што? – Кідь за газ дві платіжки, то мусить боти дві зарплати. Одна за роботу, а друга за то, што прийшов’им на роботу.

– Ото ти учора на ріці спас мого малого? – Айно. – А шапка дітвакова де?!