гриби (Сторінка 1)

Для читачів «Карпатського об’єктива» розповімо декілька почутих історій про грибарів.

На Закарпатті розпочався сезон осінніх грибів. Жителі Перечинщини та Великоберезнянщини удачно грибарять у довколишніх лісах. Як кажуть місцеві, слава Богу, «пішли» гриби і можна заробити копійку. Лісові трофеї спродують на ринках Ужгорода. Білі, ...

Для грибника знайти квочку – це справжня удача, це як зірвати джек-пот, – каже кореспонденту «Карпатського об’єктива» любитель тихого полювання з Перечина Василь Василиха. – Ці гриби у лісах Перечинщини ростуть на своїх, особливих місцях. Таких мі...

На Рахівщині місцеві жителі, влітку і восени збирають гриби: звичайні білі, маслюки, лисички та екзотичну веселку (веселий гриб). Сушать їх, маринують, роблять настоянки і збувають городянам.

У лісах Перечинщини з’явилися гриби. Люди зраділи, бо цього року літніх грибів ще не було. Водночас їхню радість засмучує той факт, що лісові трофеї виросли невеликі, деякі із розміру жолудя, але і ті погризли лісові звірі, слимаки, комахи.

Раніше такі гриби я бачив лише на картинці, а тепер сам натрапив на такий Гриб, він схожий на морську зірку, я знайшов його на Рахівщині у лісі біля гори Мегора. Гриб має сильний, неприємний запах неначе якась здохлятина валяється

Село Малий Раковець, що на Іршавщині, – грибне. Літні гриби цьогоріч вродили добре, хоча бували і щедріші роки, кажуть малораківчани. На початку сезону було багато лисичок, голубінок. У довколишніх лісах білі знаходили не тільки завзяті та досвідч...

На Закарпатті вже розпочався весняний грибний сезон. Завзяті любителі тихого полювання вже збирають перші гриби. Називаються вони сморчки, зморшки, строчки, а в деяких населених пунктах Ужгородщини – чми (ы) рі.

У селі Малий Раковець, що на Іршавщині (тепер Хустський район), на старому кладовищі люди збирають гриби. На колишньому місці поховань виріс дубовий ліс. Про це редакцію «Карпатського об’єктива» повідомила наша кореспондентка.

У Малому Раківці, що на Іршавщині, ростуть рідкісні цінні гриби. Занесені до списку Червоної книги. Місцеві називають їх шафряняниками. Схожі з білими, але мають дуже твердий корінь, низ шапочки від дотику починає синіти.