31367
12:26 9.032020

Термальні купальні Мішкольц-Тапольца – краще один раз побувати, ніж сто разів побачити

Цікаве 10998

Поплавати не просто в басейні, а в лабіринті з печер із теплою, гарячою й ще гарячішою водою з усіма зручностями, та не за всі гроші можна. Для цього треба не лінуватися і встати рано-вранці. Саме тоді виїжджає мікроавтобус із такими ж шукачами релаксу та дивовижних фото в інстаграм на заздрість усім сусідам. Перевізник забирає людей по місту о п’ятій ранку, ще затемна. Збирається міні-група і прямує до угорсько-українського кордону. По дорозі зупинка на заправці та в магазині з обмінником, щоб купити щось і поміняти собі форинти.

Світанок, імовірно, ви зустрінете в черзі на кордоні. Півтори-дві години – це супершвидкий перетин кордону, і, подолавши цю перепону, мікроавтобус за мить довезе вас до Кішварди. Невеличка зупинка-перекур біля «Теско», і далі якихось півтори сотні кілометрів до місця призначення. По дорозі спершу природа, гарні річки, доглянуті поля й акуратні будиночки. А ще ми побачили з десяток стад оленів, які проводили свій звичний суботній ранок, випасаючись під ліском чи в полі. Сотні лелек, що повертаються із теплих країв, орли, фазан, який ліниво йде з узбіччя, не надто звертаючи увагу на автомобілі.

Та найдивовижніше – це район Токай. Сотні, тисячі, здається, мільйони виноградних кущів, підв’язаних до бетонних і дерев’яних стовпців, складаються в ідеально гармонійний геометричний пазл. На пагорбах видно поодинокі пивниці – будинки, де зберігається вино з кожного виноградника. Хочеться пройтися пішки, наблизитись і краще розглянути цю красу: ідеально рівні ряди винограду, зібрані в клапті, кожен зі своїм узором, що вкрили довколишні схили, доки бачить око. Лозовий безкрай впирається в скелясту гору, а ми мчимо повз цей ансамбль далі.

Проїхали через цікаве місто Серенч (Szerencs), по-нашому щастя, удача, фарт. Ще кілька кілометрів, і ми біля купальні. Прибули на саме відкриття, о 9-й годині за місцевим часом. При вході побачили величеньку чергу із півсотні чоловік, але за кілька хвилин всі швидко отримали свої браслети й пройшли турнікети. Охоронник кожному допомагав і показував, що куди прикладати. Персонал: касирка, охоронник, дівчата-адміністратори, рятувальники, – усі розмовляють угорською, тому знати кілька слів, а краще фраз, просто must have, щоб комфортно почуватися й не розгубитись, коли вперше приїжджаєш сюди.

Увесь курорт – це величенька територія з газонами, літніми відкритими басейнами, акуратними насадженнями та доріжками. Ми одразу попрямували до головної двоповерхової будівлі. На першому поверсі цікава скульптура-фонтанчик, дивовижна купольна стеля, крізь яку всередину зали потрапляє денне світло. Залишили деякі габаритні та цінні речі в дівчат на ресепшені, а самі пішли нагору, щоб переодягнутись. У гардеробній повно шкафчиків, деякі на ключ, інші металеві й відчиняються за допомогою електронного браслета, який дають при вході. Ми обрали більші, ті, що з ключем і номерком, а ключі прикріпили на браслети.

У роздягальні одразу після входу відчувається, що тут досить спекотно. Попереодяглись у кабінках, спакували речі в шафки, із собою прихопили по рушнику, знову спустилися на перший поверх, щоб знайти вбиральні, і нарешті побачили на власні очі ту мальовничу картинку, яка так спонукала приїхати сюди: блакитно-прозора вода в басейні та кам’яні арки неймовірних печер. Будівля наче приєднана до скелі з печерами і створює неймовірне поєднання комфорту й водночас екзотичності. Тут ви відпочиваєте на лежаках, а там спустилися з другого поверху і вже попливли собі в печери.

Усередині скелі-гори, у печерах, є підсвітки. Десь світліше, десь напівтемрява, тому фото всередині без спалаху виходять не дуже якісними. До того ж скло, об’єктиви конденсують на собі вологу, тож треба бути готовими до цього.

Глибина води в печерах всюди вище пояса, але не перевищує рівня серця. Звісно, ви можете хоч зануритися з головою, хоч ходити-бродити пішки у воді печерами, хоч пливти. Тут досить висока вологість і вода парує. Можна посидіти-полежати на бордюрах, піднятися на рівень вище, є ще кілька «кімнат» із гарячішою водою. Під кімнатами розуміється певний простір усередині скелі, де внизу вода, стіни та стеля повністю скелясті, як і всі коридори й переходи між цими басейнами. Всюди у воді гарна підсвітка, що змінює кольори, одна із «кімнат» напівтемна у формі куполу із зоряним небом. Є водоспади для гідромасажу, а в деяких місцях і басейнах час від часу вмикається бульбашкове джакузі.

В одному кінці печерних лабіринтів знаходяться сауни, спа та солярій. Абонемент на них не поширюється, треба оплачувати окремо.

Крім печерних басейнів, є ще й штучні з досить гарячою водою. Температура десь така, ніби ви зібрались приймати ванну вдома: ще не пече, але якраз досить гаряче. І якщо ви перейшли із більш холодного басейну, то вода тут видасться вам дуже гарячою і приємно зігрівальною. По периметру є поручні, один із басейнів глибший.

Усе, що вам знадобиться, – це зручний купальник, для джакузі краще відкритий; гумові тапочки, котрі ви, як і всі відвідувачі, залишаєте при вході в басейни; один, а краще два рушники, які залишаєте на вішалках біля басейнів або, якщо встигнете зайняти, на шезлонгах. Жодних шапочок не потрібно. Голову можна мочити, а можна підв’язати волосся. Якщо волосся намочите, то краще взяти із собою шампунь та бальзам у пакетиках, щоб помити його опісля в одній із душових, яких тут по кілька на обох поверхах. Майже всюди розставлені зручні шезлонги, де можна полежати й відпочити. У холі є також кафетерій зі столиками для перекусів.

Серед відвідувачів багато людей старшого й середнього віку. Молоді та підлітків значно менше. Багато людей з дітьми, навіть грудними. Є діти дошкільного та шкільного віку, такі, що не вміють плавати або, навпаки, плавають і ниряють, як риба у воді, хтось із нарукавниками та надувними колами. Маленьким діткам потрібно вдягати спеціальні трусики-памперси для купання, голяка охоронники-рятувальники їх не пустять.

При вході стоїть пеленальний столик, яким активно користуються відвідувачі. На двох поверхах є також душові та вбиральні, кілька фенів для волосся.

Отож за чотири години ви відпочинете, все обходите, обплаваєте, нафотографуєтеся, порелаксуєте і точно накупаєтеся досхочу.

Після купалень нас очікував ще короткий похід в «Ашан», на півтори години. Ціни на деякі продукти дуже вигідні, наприклад на свіжі овочі та м’ясо. Уже традиція привозити з Угорщини їхні славетні солодкі сиркові батончики «Туру-руді». Одяг тут також коштує дуже дешево, проводяться постійні акції на старі колекції чи останні розміри. Приміром, джинси, штани по 160 грн, блузи по 240–300 грн, дитячі речі тощо.

Відтак о пів на п’яту мікроавтобус їде в бік угорсько-українського кордону. Всі розслаблені й мирно сплять на зворотному шляху до Ужгорода. Черги на кордоні майже не було, приїхали додому о 8-й вечора.

Що по чому?

За дуже приблизним курсом, 30 євро – це 10 тисяч форинтів. До 2000–3000 тисяч знадобиться на купальні й пообідати, решту, якщо буде бажання, можна витратити на покупки в місцевому «Ашані». Оплата за дорогу перевізнику туди й назад до Ужгорода – 500 грн з людини.

Оксана ЧОПАК

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах