Мислити локально – діяти глобально: в Ужгороді обговорили проблему пластику та шляхи його переробки. Фото

У п’ятницю, 21 лютого, в Ужгороді відбулася прес-конференція під назвою: «Тиса-Чорне море-Антарктида: глобальне забруднення планети пластиком та шляхи його попередження», під час якої із журналістами спілкувалися вчені дослідники на тему сміття, засмічення пластиком та його друге життя у виробах.

Головний спікер заходу – гідробіолог Євген Дикий, який є директором Національного антарктичного наукового центру, який працював на станції «Академік Вернадський» в Антарктиді, під час свого виступу наголосив, що навіть глобальні проблеми можна вирішувати локально – кожен на своєму місці. Вчений продемонстрував на екрані острів зі сміття у Тихому океані, який за величиною сягає 22 площі держави України.

– Коли я почав працювати на станції «Академік Вернадський» я думав, що потраплю у найменш забруднений людиною шматочок планети. Але навіть там, у першу чергу мені довелося займатися дослідженням забруднення! І зокрема дослідженням пластику. Уявіть собі, що це дуже тісно об’єднує далеку Антарктиду-Південний океан-Чорне море-Дунай-Тису, – наголосив вчений. – Здається, що ці водойми такі несхожі та віддалені географічно, але у них спільним є те, що ми туди викидаємо. Я був вражений, що кити гинуть від голоду в океані, де тонни риби та креветок. Чому? Все просто. Бо у них забиті шлунки сміттям, пластиком. Тож і помирають від пластикового голодомору. Варто наголосити також на тому, що ще більше пластик робить біди тоді, коли його вже здається ніхто не бачить, він стає розміром із мікроскопічними водоростями. Тоді основа харчових ланцюжків – зоопланктон – починає гинути від голоду зі шлунками, забитими мікропластиком. Починається ця проблема не в океані, не в тій навіть плямі посеред океану, а на суходолі, на берегах річок, відтак потрапляє в моря, і чинить шкоду на всьому своєму шляху.

Пан Євген наголосив, що переробка сміття – це на сьогодні єдиний  шлях вирішення порушеної проблеми.

– Той досвід, який було напрацьовано в Ужгороді, ми плануємо застосовувати на станції «Академік Вернадський», тобто, будемо переробляти сміття і виготовляти різноманітні вироби, – зазначив Євген Дикий.

Учений розповів, що йдеться про обладнання, яке нині є на базі «Резиденції пластикожуя» на Ужгородщині, де в школі діти збирають сміття, сортують його, а відтак переробляють за допомогою 3D-принтера створюючи різноманітні речі.

– Брелки у вигляді пінгвінів? Чому б і ні, все це реально! Подвійна користь: і переробка сміття, тобто, вирішення екологічної проблеми, і виготовлення сувенірів. Ми плануємо виготовляти таких пінгвінчиків з переробленого пластику на станції «Академік Вернадський»! – наголосив вчений.

У свою чергу Віра Данько, директор Великолазівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ужгородського району розповіла, що на базі їхньої школи діти за рік переробили сотні кілограмів пластику. Зі звичайних пластмасових  кришечок народжуються різноманітні диво-вироби: стаканчики, тарілки, підставки, прикраси, кашпо і навіть лампи.

Саме такі незвичайні перетворення допомагають оберігати природу від забруднення, а ще – давати друге життя непотрібним речам.

Христина БІКЛЯН