«Тепер ми живемо на Кіпрі» – історія закарпатців, які планують побачити весь світ

Опубліковано: | Переглядів: 2755
  • Поділіться із друзями:

Степан і Наталка Миронові переїхали на Кіпр на початку 2014 року. Першочерговою причиною цього епохального кроку стала суспільно-політична ситуація в нашій державі. Крім цього, Степан отримав дуже хорошу пропозицію роботи, а оскільки він був програмістом-фрілансером, то міг працювати віддалено. А для Наталки, яка, маючи економічну освіту, не змогла знайти собі повноцінну і нормально оплачувану роботу, розмови про потенційний переїзд стали подихом свіжого повітря у щоденному депресивному ритмі життя. Якраз вона і розповіла нам про те, чому вони переїхали на Кіпр – це розслаблене життя на острові і чому при всіх своїх позитивах Кіпр для них – це проміжний етап.

Як розповіла Наталка, перше враження про Кіпр у неї склалося, ще коли вона була тут уперше у відпустці в 2010 році, і Кіпр їй страшенно сподобався, адже людині адаптуватися на Кіпрі дуже легко. Тут привітне місцеве населення, а із знанням англійської мови взагалі немає проблем, бо практично кожен кіпріот, так чи інакше, розмовляє англійською, адже колись цей острів був колонією Британської імперії.

На Кіпр Степана запросив його керівник, який уже давно тут жив, він пообіцяв допомогти з житлом. І Степан вирішив, що треба використовувати цей шанс:

– Після перших трьох місяців на Кіпрі ми повернулися в Україну і ще через три місяці поїхали туди знову – вже із планом жити тут постійно.

У нас було кілька критеріїв для виїзду з України – наявність моря і теплого клімату, Єврозона, приємні місцеві жителі, адекватні ціни і сума, яку треба показати на рахунку, і не надто заморочений список документів, які потрібно подати для постійного проживання. Вибирали ми між Іспанією, Португалією, Італією, Мальтою, Грецією та Кіпром. І Кіпр у підсумку переміг.

Між іншим, на Кіпр можна приїхати за звичайною туристичною візою і вже на місці подати документи щодо дозволу на проживання. За звичайною візою можна перебувати не більше 90 днів у півріччі, за цей час необхідно підготувати всі документи, знайти житло і податися в міграційну службу, де вам видають папірець із номером, з яким ви вже можете перетинати кордон в очікуванні картки постійного проживання.

– Ми приїхали на початку лютого, за перший тиждень знайшли квартиру, ще місяць пішов на збір і переклад усіх необхідних документів, і вже у березні подали їх, щоб отримати картку проживання («Пінк сліп»), – розповідає Наталка. – Картка на наш тип візи видається терміном на рік, і часто буває так, що одразу після отримання «Пінк сліп» вам треба подавати документи на продовження візи. Після п’яти років такого проживання можна подати документи на постійне місце проживання, а ще через два роки – на громадянство Кіпру і європейський паспорт. Якщо на Кіпрі у вас народжуються діти, вони не стають громадянами Кіпру автоматично, а отримують той же тип візи, що і в батьків. Думаю, паспорта ми навряд чи дочекаємося – Кіпр для нас тимчасовий етап. Ми з чоловіком мріємо пожити і в інших місцях нашої дивовижної планети.

Щоб отримати на Кіпрі свідоцтво на постійне проживання, без права на роботу, вам знадобиться показати на рахунку саме в кіпрському банку не менше 15000 € на одного, від 20000 € на подружжя і ще по 2000 € на кожну дитину. Цю суму необхідно внести одноразово, а також показати стабільний дохід мінімум за останній рік у такому ж розмірі. Це може бути заробітна плата, орендна плата за здачу нерухомості, дивіденди та інші доходи. При поповненні кіпрського рахунку у вас можуть запитати підтверджуючі документи про отримання доходу. Ці ж документи вам знадобляться при подачі на «Пінк сліп».

Ми живемо в орендованій квартирі, тому нам у дечому простіше. Для отримання «Пінк сліп» потрібно показати договір оренди мінімум на рік, і він повинен бути завірений у спеціальних інстанціях. Орендувати квартиру на Кіпрі досить дорого, особливо в популярних туристичних містах. Ми живемо у Айя-Напі. Рік тому ми жили в однокімнатній поряд із самим морем, за яку платили 550 € на місяць, в цьому році така ж квартира коштує близько 750-800 €. Якщо шукати житло в інших містах або в селах, ціни будуть суттєво нижчими, але туди жити майже ніхто не їде.

Решта – дрібниці. Медична страховка на рік із мінімальним тарифним планом обійдеться приблизно в 100 € з людини, мито за подачу документів – 70 € для основного заявника і 140 з утриманця, плюс потрібні переклади всіх ваших документів на грецьку або англійську мову.

Я в минулому році зайнялася своєю улюбленою справою – організацією подорожей, яхтових тренувань і спортивних регат. А Степан влаштував собі робочий кабінет просто в одній із наших кімнат.

На Кіпрі я відчуваю себе як вдома, відчуття чужої країни немає абсолютно, я звикла дуже швидко. Звичайно, є деякі речі, за якими я сумую в цій країні. Для мене це красива архітектура в місті, наявність активного культурного життя, розвинений громадський транспорт. Але за архітектурою і культурою завжди можна злітати в Європу, адже квитки на авіаперевезення недорогі, особливо взимку, зате можливість плавати в морі і кататися на велосипеді круглий рік компенсують для мене ці недоліки.

Із плюсів можу відзначити теплий клімат, свіжі продукти і дуже смачну грецьку кухню, відмінну атмосферу для народження і виховання дітей дошкільного віку, наявність великої кількості спортивних можливостей: ми з чоловіком – фанати велосипеда, роликів і водних видів спорту, які тут у надлишку, а ще Кіпр вважається однією з найбезпечніших країн світу.

Мінусів досить багато – це і високі ціни на привізні продукти, і відсутність дешевого інтернету та мобільного зв’язку високої якості, і дорога та не дуже хороша медицина, а також магазини, які не працюють допізна. На щастя, тут хоча б немає сієсти і можна поїсти в ресторані в будь-який час, на відміну від Іспанії, Італії або Греції. Але це дрібниці, я не акцентую на них увагу.

У нас ще немає дітей, але багато наших знайомих кіпріотів скаржаться на неякісну освіту – в школах вона ще більш-менш, а от хороших чи престижних університетів взагалі немає, всі забезпечені кіпріоти відправляють дітей вчитися до Великобританії. Найбільший мінус останнім часом – це дуже завищені ціни на нерухомість, оскільки все більше людей з пострадянського простору переїжджають сюди жити, навіть компанії перебираються сюди цілими офісами, і попит на житло величезний, знайти недорогу квартиру для оренди стає майже нереально.

Кіпріоти привітно ставляться до всіх туристів, дуже люблять дітей, майже у всіх ресторанах є дитяче меню і дитячі кімнати. Вони прекрасно розуміють, що фінансові вкладення від приїжджих дозволили вивести економіку острова на новий рівень. Правда, іноді виникає відчуття: вони побоюються, що емігрантів невдовзі стане більше, ніж місцевих, багато хто цим дуже незадоволений, і через це іноді виникають конфлікти.

Податки тут прийнятні. Наприклад, податок на доходи розраховується за підсумками року, сума менше 19 тис. 900 € на рік податком не обкладається, далі діє прогресивна ставка оподаткування.

Не можу сказати, що переїзд мене якось надто змінив, хіба що я стала більш розслабленою і не так поспішаю, щоб усюди встигнути, як це було вдома – в Україні. На Кіпрі я себе відчуваю досить комфортно, іноді навіть занадто. Жити тут добре на якомусь етапі життя, наприклад, коли плануєш народжувати і виховувати дітей, але я достеменно знаю, що це не те місце, де я хочу провести все життя, – все-таки з часом жити тут стає досить нудно і хочеться чогось більшого. Я думаю, що через рік-два ми переїдемо до Іспанії чи Італії. А взагалі, плануємо побачити весь світ!!!

Юрій КОПИНЕЦЬ

 

«Карпатський об’єктив»

Анонси подій

Array

Останні новини

Переглянути всі Останні новини
city.uz.ua Globalistic crossword

    Ми в соцмережах:

Спецпроекти

Спортивні новини