Підкорення Білого слона: похід на гору Піп Іван Чорногірський

Опубліковано: | Переглядів: 865
  • Поділіться із друзями:

Українські Карпати все більше приваблюють шанувальників пішохідного туризму, причому будь-якого рівня підготовки – від професійних хайкерів, що мріють підкорити якомога більше складних вершин, до початківців, які хочуть просто пройтись не надто складним маршрутом і спокійно помилуватися природою довкола. На щастя, Карпатам є що запропонувати кожному. І оскільки літо ідеально підходить для походів у гори, радимо вам не роздумувати та збиратися в дорогу.

Розкажемо про гору Піп Іван Чорногірський – одну з найвищих вершин Українських Карпат. Наша подорож проходитиме через найвисокогірніше село України, а її ключовою точкою стануть оглядини Білого слона – руїн польської астрономічної обсерваторії на вершині гори. А головне – навколо вас чекають неймовірні краєвиди, від яких просто захоплює дух. Тому вперед до пригод.

Піп Іван Чорногірський – один із шести українських двотисячників, з висотою 2020,5 метра. Гора розташована на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Саме з цієї вершини розпочинається найвищий гірський масив Українських Карпат – Чорногірський хребет (Чорногора), на якому зібралися всі українські двотисячники, а саме – Говерла (2061 м), Бребенескул (2038 м), Ребра (2001 м), Петрос (2020 м), Піп Іван (2028 м) та Гутин Томнатик (2016 м). Хребет простягається майже на 40 кілометрів між долинами річок Чорна Тиса на заході та Чорний Черемош на сході. Чорногора надзвичайно мальовнича і, незважаючи на її потужність та висоту, має багато досить доступних маршрутів. Там дуже красиво, скажу вам. Кілометри високогірних стежок, широкі полонини, стрімкі скелі та неповторні краєвиди. І з якого б напрямку ви не піднімалися на ту чи іншу гору, будете вражені побаченим. Туристичні маршрути Чорногорою є найпопулярнішими в Карпатах. За 4-5 днів ви можете пройти весь хребет та піднятися на усі двотисячники. Єдине, пам’ятайте, що довгі походи з ночівлею в горах вже потребують відповідної підготовки, правильного спорядження та достатніх запасів продуктів. Також потрібно знати місця, де можна поповнити запаси води, і де краще зупинитися. Якщо у вас немає цих знань, краще звертайтеся до професійних провідників, бо гори можуть бути непередбачуваними. А ще Чорногорі властива миттєва зміна погоди: від палючого сонця до холодного дощу, або ж навіть мокрого снігу. Тому в горах треба бути готовим до всього.

Встигнути на Піп Іван за один день

Сьогодні я розкажу вам про одноденний похід на Піп Іван Чорногірський. На гору ведуть кілька маршрутів. Один з них починається з села Шибене від КПП через озеро Марієчка, позначений зеленим маркуванням. Приблизний час в дорозі за маршрутом на гору – 5 годин, а спуск займе ще 4 години. Але майте на увазі, що часові рамки дуже відносні, оскільки багато залежить від вашої підготовки, темпу та зупинок дорогою. І ще одне, для сходження на Піп Іван потрібно взяти з собою паспорт, бо хребет пролягає дуже близько від кордону. І якщо на інших маршрутах у вас його ніхто й не перевірятиме, то тут без нього не пропустять далі КПП. Також на гору можна піднятися з села Дземброня через Смотрицькі водоспади та гору Вухатий Камінь, або альтернативним маршрутом у цьому ж напрямку – через гору Смотрич. Який варіант вибрати із двох запропонованих, вирішувати вам, але майте на увазі, що маршрут через Смотрич коротший, відповідно – швидший. Проте, тут є свої нюанси: підніматись ви будете переважно лісом і до вершини Смотрича доведеться йти стежкою круто вверх. Тож за економію часу доведеться заплатити сильнішою втомою. Маршрут через Вухатий Камінь хоч і довший, але простіший і мальовничіший.

З Дземброні через Смотрич на Піп Іван – 10 кілометрів, а через Вухатий Камінь – близько 12 кілометрів. Сама гора Вухатий Камінь (1 864 метри) дуже цікава і заслуговує на вашу увагу. Вона легко впізнається з-поміж інших вершин завдяки скелям чудернацької форми, які в народі називаються «церквами». Ви просто не зможете пройти повз, щоб не сфотографуватися на одній із них. Думаю, ви вже зрозуміли, який маршрут обрали ми. Вийшовши з Дземброні, про яку я вам детальніше розкажу нижче, рано вранці, під обід вже будете на Попі Івані. Щодо маркування. З Дземброні треба йти синім маркуванням, а після Смотрича або Вухатого Каменю – жовтим до стовпця «Сідловина», а далі – червоним маркуванням. Приблизний час в дорозі – 6 годин, спуск – 5 годин. На Вухатому Камені закінчується складна частина підйому на Піп Іван, а далі – останній ривок до вершини, де знаходиться стара обсерваторія. Але саме в цьому проміжку між двома горами я побачила найнеймовірніші та наймальовничіші краєвиди з усіх, що зустрічала в Карпатах. Від захвату одночасно з подругою сказали: залишаємося тут жити. Ми забули про дощ, який заважав дорогою і змусив одягти дощовики, про болото в лісі, про втому. Були в полоні тої краси і насолоджувалися нею. Дуже раджу побачити!!! Але наголошу, що 12 кілометрів в горах – це багато, це важко, але можливо та красиво. Перепад висот на маршруті значний, тому непідготовлені туристи можуть «випльовувати легені». До речі, на маршруті є одна колиба, яка знаходиться перед роздоріжжям на Вухатий Камінь та Смотрич. Вона має два житлових приміщення, двоповерхові лежаки, піч. Одна кімната може вмістити 6-7 людей, інша має один лежак і місце для ватри, де влітку варять сир.

До згаданих місць, звідки починаються маршрути на Піп Іван, можна добратися з Верховини, яка знаходиться за 150 км від Івано-Франківська і за 31 км від залізничної станції Ворохта. В селищі немає залізниці, тому можете розраховувати лише на колісний власний або громадський транспорт. Раджу перед поїздкою добре продумати маршрут. Також врахувати, що автобуси в тутешні села їздять всього кілька разів на день, а заявлений час в дорозі може бути довшим. Також не дивуйтеся, якщо часом маршрутки не буде, бо «поламалася», наприклад. Ми запланували один день на дорогу до Дземброні, тому все встигли. Поїздом до Франківська, тоді автобусом до Верховини, а там ще годину почекали інший автобус, який курсує в село. І ура – ми на місці.) ) ) Розклад автобусів може частенько змінюватися, тому варто крім пошуків в інтернеті дзвонити ще й на автостанції, аби точно переконатися, що той чи інший транспортний засіб буде на маршруті. А якщо ви їхатимете без палаток і винайматимете житло, то його власники також можуть порадити, як краще добратися.

Найвисокогірніше село України Дземброня – найвисокогірніше село України

Ось куди можна втекти від цивілізації. Про Дземброню дізналися від подруги, яка була дуже вражена та захоплена цим селом. Після таких відгуків розуміли, що рано чи пізно, але мусимо туди потрапити. Дземброня – найвисокогірніше село України і однойменна гора. Кажуть, що свого часу тут бували Леся Українка, Василь Стефаник, а також Сергій Параджанов. Побували й ми, тому можемо авторитетно заявити, що це дуже мальовниче село, з цікавою історією та колоритними місцевими жителями. А Чорний Черемош, який протікав відразу за нашими вікнами, заколисував нас вечорами. Якщо ви не плануєте довгих походів, то з села можна лише за 2 години піднятися на вершину Вухатого Каменю, або ж на гору Дземброня, звідки відкриваються неймовірні пейзажі Чорногірського хребта й навіть сама Говерла. Також, у південно-західному напрямку є потік Мунчіль з чарівними каскадами водоспадів, які називають або Дзембронськими, або Смотрицькими. Загальна висота водоспаду становить приблизно 100 метрів, а найвищий каскад сягає 10 метрів. Раджу сходити помилуватися. Плюс, у селі є гарні полонини, де можна посидіти, подихати гірським повітрям та порозглядати краєвиди, плюс, пофотографуватися. До Дземброні можна доїхати з Верховини, про що я згадувала вище. Рейсових автобусів курсує небагато. Здається, тричі на день в одну сторону і тричі – у зворотну. Хоча про село кажуть, що туди довго і важко добиратися, повірте, воно того варте. Асфальту до Дземброні немає. Ви поїдете стареньким автобусом не дуже рівною дорогою над урвищем, яке утворилося вздовж річки Чорний Черемош. Транспорт від прірви відділяють лише кілька товстих колод. Страшно не було, але якщо ви більш емоційні, то готуйтеся до витоку адреналіну.) ) ) З цікавинок. Місцеві кажуть, що давно були розмови про будівництво дороги, яка б з’єднувала Верховину з Румунією і проходила через Дземброню. Нібито й відповідний проект є, і румуни свою частину збудували, але у нас з цим не поспішають. Постійних жителів в селі десь 250 осіб, хоча ми бачили лише з десяток і то в місцевій церкві на недільній службі. Тому це ідеальне місце для туристів, які хочуть спокою і їдуть на відпочинок за принципом «чим менше людей – тим краще». Але зелений туризм тут процвітає. Мало не в кожній садибі вам запропонують винайняти кімнату, можна і про їжу без проблем домовитися. Правда, господиня, в якої ми зупинилися, щось не дуже вміла готувати.) ) ) І щоб її не образити, я таки наминала ті пригорілі сирники.) ) ) Розкажу вам про ще один нюанс, який ми не врахували. Село ділиться на Нижню та Верхню Дземброню, між якими приблизно 4 кілометри. Нормальний магазин, який ми знайшли, є лише у Верхній, плюс, звідти ближче до маршруту на Піп Іван. А винайняли ми житло у Нижній. Проте, то не було великою проблемою. Як підсумок, радимо вам відвідати Дземброню з її віковічним спокоєм, горами навколо, струмками, потоками, полонинами та привітним населенням.

Відродити Білого слона

Давайте повернемося до Чорної Гори та її Білого слона. Ще здалеку на вершині гори видніється споруда, про яку ви вже багато разів читали, фото переглядали, але її все одно дуже хочеться побачити вживу. Йдеш і йдеш, а до мети все ще далеко. І ось ми нарешті на вершині – втомлені, але задоволені підкоренням такої висоті. Можна відпочити, а також роздивитися руїни колишньої обсерваторії. Астрономічна і метеорологічна обсерваторія на вершині гори Піп Іван – найвище розташована споруда в Україні, в якій постійно жили й працювали люди. Вона діяла в 1938-1941 роках. Цікавою є її історія. Будівництво обсерваторії розпочалося влітку 1936 року. Зводилася вона переважно з використанням місцевого каменю-пісковика руками населення з ближніх сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, або на спині. Аналогічна історія з обладнанням, яке доставляли залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від гори). Також на вершину доставили 33 скрині з елементами купола та іншими деталями. Пишуть, що найбільша з них важила 950 кілограмів. Стіни обсерваторії мають 1,5 м товщини на рівні цокольного поверху та 1 м – на рівні верхніх поверхів. Споруда має два поверхи зі східної сторони, і 5 – із західної. Її дах був покритий мідними листами. З південної сторони розташована ротонда, де розміщувався телескоп. Обсерваторія мала 43 кімнати, серед них – конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню. Свого часу ця обсерваторія займала 2 місце у Європі та 6 на світовому рівні. Але зараз вона далека від того розмаху, про який я вам розказую.

Після початку Другої Світової війни працівників обсерваторії евакуювали, а дороге устаткування розібрали та вивезти. До речі, сам мідний купол кудись зник. Кажуть, що місцеві зробили з нього чани, в яких варять сир на полонинах. Після входження цих земель до складу СРСР у 1939 році тут ще деякий час досліджували явища погоди, але приблизно через два роки ці дослідження припинилися. Руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії зараз частково відновлені. Використовуються як туристичний притулок. Сьогодні в приміщенні колишньої обсерваторії діє Явірницьке пошуково-рятувальне відділення ДСНС України в Івано-Франківській області. Також цього року Польща виділила 1 мільйон євро гранту для потреб високогірного рятувального центру на горі Піп Іван. Там планують встановити сучасне метеорологічне обладнання, придбати необхідну рятувальну техніку та спорядження для рятувальників. Тож поступово Білий слон відроджується, але до колишньої величі йому ще далеко. *** І на завершення. Походи в гори – хороший спосіб тримати себе в формі, а також потужний антидепресант. А ще – це краса неймовірна! Бажаємо вам гарного відпочинку і сповна надихатися гірським повітрям!

Мирослава ШУЛЬГЕВИЧ, УНІАН

«Карпатський об’єктив»

Спецпроекти