13785
20:28 18.052017

Ужгородець розповів про особливість професії м’ясника

Цікаве 2361

Юрій Медвідь працює м’ясником на Зеленому ринку площі Корятовича в Ужгороді. Його стаж роботи – 36 років. Хоча його торгова точка в кінці м’ясного ряду, але товар у нього не залежується, бо має постійних покупців.

мясник2 — копия

Редакція «Карпатського об’єктива» попросила пана Юрія розповісти про особливості роботи м’ясника. На час візиту кореспондента він обслуговував чергового клієнта. Аби поспілкуватися і зробити диктофонний запис, пішли в кафе. За п’ять хвилин Юрію зателефонував колега і повідомив: «Клієнти прийшли. Не барися». За три хвилини пролунав черговий дзвінок. Клієнт – то святе і дорожчий за будь-яку статтю, тому наша розмова тривала зовсім недовго. Але під час неї ми з’ясували декілька важливих моментів у роботі м’ясника.

Юрій Медвідь народився 1962 року в с. Верхнє Водяне Рахівського району. Після закінчення Ужгородського кулінарного училища почав працювати у відділі риби і м’яса магазину «Білочка».

– Із вчителями мені пощастило, у свій час вони здобули освіту в Будапешті. Нас збирали щотижня і вчили тонкощів торгівлі, культури поведінки та спілкування з покупцями. Наставляли: треба любити свою роботу, бути чесним перед собою та людьми і пам’ятати золоте правило: «Клієнт завжди правий».

У «Білочці» Юрій пропрацював 16 років. 1996-го перейшов на Зелений ринок. Зауважує, що 36 років роботи з м’ясом – це не тільки незліченна кількість забитих домашніх тварин та проданого м’яса, а й важка фізична праця, наука, досвід, довіра покупців.

– Продавець має бути психологом, ясновидцем. Насамперед треба вислухати клієнта, почути його, у разі потреби порадити, яке м’ясо краще на ту чи іншу страву. Своїх клієнтів ніколи не обраховую. Якщо багато купують, роблю скидку. Якість м’яса перевіряє лабораторія, тому в цьому плані я спокійний.

Проживає в селі Чертеж Ужгородського району. Прокидається рано-вранці, аби зробити все по господарству, погодувати худобу. О 8-й уже на ринку. Заготівельники привозять туші, і він одразу береться до роботи. Повертається додому ввечері. Розповідає, що на ринку легше працювати, як було в магазині: «Уночі йшли на забій, знімали шкуру, вранці привозили туші, обробляли їх і торгували цілий день. А тут на місце доставляють заготівельники».

Запитую про повір’я та прикмети. «Якщо перший покупець – чоловік, то на удачу. Перші гроші не віддаються на решту».

– А як у гентешів з ревністю, заздрістю? – цікавлюся.

– Таке явище у нас не поширене. Продав мій сусід більше, я порадію за нього. Якщо у мене виторг хороший, він за мене порадіє, – запевняє.

Коли ми повернулися, біля точки на Юрія чекали дві жінки. Вони придбали свинини на 1200 гривень. На гостину. Почувши, що про їхнього м’ясника готується публікація, додали: «Юра – чесний і порядний продавець. Він вартий того, аби бути в газеті».

Як кажуть: про добрих людей – добре слово.

Вікіпедія повідомляє, що, будучи однією з найдавніших професій, коріння якої сягає часів одомашнення худоби, м’ясники сформували свою першу гільдію в Англії ще в 1272 році. Сьогодні в багатьох законодавствах існує видача професійних сертифікатів для права роботи м’ясником. У деяких регіонах потрібно пройти трирічне навчання, щоб мати можливість стати кваліфікованим м’ясником.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора

 

telega
Підписуйся на наш телеграм канал!

Підпишись на наш телеграм канал де кожна новина виводиться відразу після публікації. Будь першим у курсі подій.

Підписатися
Слідкуйте за нами у соцмережах