Анекдоти (Сторінка 1)

– Ну шо, куме, взялисьте паленку? – Взяв. – І собі, і мені? – Айно. І собі, і мені!

– Діду, коли май файно боло жити, давно ци типирь? – Давно, канєшно! – А башто? – Тогды баба дівков бола!

Стою на Красоноднцю, толкучка, міряву калап. Чуву крик: – А де тота сука, што у мене калап міряла? Бізуно втекла! Я отвічаву: – Я туй! – Ой! Вас і не спознати, побзерайте – істинна графиня! Чесноє слово!

Уповілам свому чоловіку: – Плати ми за каждий скинутий кілограм єнну тисячу гривню, я втоди скоро похудаву. А вун ми: – Лєно! Бійся Бога! Таких цін на солонину ниє ани в однуй країні!!!

Цімборови рішили пофіґлювати, позвонили мому ґазді ай уповіли, ож я впала у басейн з крокодилами. На шо ун їм уповів: – Ваші крокодили, ви їх і спасайте!

– У нас на Кавказі є традиція красти молоду зі свальби. – Ех, Гога, у нас в Україні дашто вкрасти, то взагалі традиція…

– Мамо, ти народила першу Маринку? – Айно. – А пак Русланчика? – Айно. – А пак мене? – Айно. – А після мене нянька? – Нє-є-є, нянька я не рожала, нам го пудкинули.

– Марусьо, а чого у тебе котлети різного розміра? – Юро, заткайся і їж! Ти сам требовав якогось разнообразія в їдінньови!

Проститутка в суді. – Як вас звати? – Жанна. – Кілько вам року? – 28. – Місце проживання? – Йой, пан суддя, мож подумати, ож ви вже заболи?

– Куме, пак на грома віник принюсись? – Пак, кумо, сама сь казала, абим прийшов паутинку зняти, докіть твуй на чехах.